• диверсифікація – це метод зниження ризику шляхом розподілу коштів між кількома ризиковими активами (видами діяльності, проектами тощо) таким чином, що підвищення ризику для одного, як правило, означає зниження ризику для іншого;
• хеджування ризику – використання механізмів закріплення договірних умов у стосунках партнерів на прогнозний період з метою подстраховки обох сторін, що домовляються, від негативних змін у кон'юнктурі ринку в майбутньому;
• збір додаткової інформації, що дозволяє підвищити поінформованість ОПР відносно предмета інноваційного рішення чи (та) його наслідків і знизити таким чином рівень невизначеності й спричиненого нею ризику;
• резервування коштів на покриття непередбачуваних витрат. Даний метод базується на створенні резерву коштів на покриття непередбачуваних витрат, розмір якого визначається шляхом зіставлення очікуваного значення можливих втрат (додаткових витрат) і витрат на їх запобігання, зниження або компенсацію.
Перераховані методи можуть застосовуватися як поодинці, так і одночасно. У табл. 14.5 подано рекомендації щодо вибору деяких методів зниження ризику залежно від співвідношення можливого рівня збитку та ймовірності (коефіцієнта упевненості) реалізації ситуації ризику.
Таблиця 14.5. Таблиця рішень щодо вибору методів зниження ризику
| Рівень збитків | Імовірності (коефіцієнти упевненості) | |||||
| близька до нуля (- 10... -8) | низька (-8... -2) | невелика · (-2...+2) | 1 середня · (+2...+6) | велика · (+6...+8) | близька до одиниці (+8...+10) | |
| Прийняття ризику | Прийняття ризику чи створення резервів (запасів) | |||||
| Створення резервів, запасів | ||||||
| Створення резервів, запасів | Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику | Уникнення ризику | ||||
| Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику | Уникнення ризику | |||||
| Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику | Уникнення ризику | |||||
| Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику | Уникнення ризику | |||||
Умовні позначення: Пн – чистий прибуток; Пр – розрахунковий прибуток; Пв – валовий прибуток; ВК – власні кошти підприємства; В – втрати.
Класифікуючи ризики на основі ймовірності їх реалізації та обсягів можливих збитків, можна виділити два граничні типи:
• 1. Ризики, які спричинюють окремі незначні збитки, що мають тенденцію повторюватися (їхня ймовірність –> 1).
• 2. Ризики, наслідком яких є катастрофічні за обсягом збитки, імовірність реалізації яких незначна.
Якщо в першому випадку доцільне прийняття ризику з його оптимізацією шляхом створення резервів коштів, то другий випадок є класичним прикладом ризику, який доцільно передавати страховику ( в окремих випадках доцільно застосовувати розподіл ризику). Більшість інноваційних ризиків є проміжними варіантами порівняно з наведеними вище.
Моделювання ризику дозволяє вести багатофакторний аналіз ризику, "програти" можливі результати прийняття інноваційних рішень, оцінити вплив окремих факторів ризику на його загальну величину й обрати оптимальний план дій щодо конкретного виду інноваційної діяльності.
Для моделювання ризику застосовують правила логічного виведення в умовах неповної визначеності, табличні моделі, дерево рішень, ігрові моделі тощо [2, 3, 8, 10]. Розглянемо низку прикладів.
Застосування правил логічного виведення
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МЕТОДИ ОЦІНКИ І ЗНИЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ РИЗИКІВ“ на сторінці 4. Приємного читання.
