У метаантропології екзистенціали розділяються на "наскрізні" і "локальні". Наскрізні пронизують різні виміри людського буття – наприклад, "самотність", "дружба", "зустріч", "тривога", тоді як локальні присутні в одному з вимірів: наприклад, "страх", "турбота", "нудьга" – екзистенціали буденного буття, "туга", "жах", "відчай", "гнів", "надія", "віра" – екзистенціали граничного буття, а "любов", "свобода", "толерантність" – екзистенціал буття метаграничного. Виходячи за границі буденності і граничного буття, екзистенціали мають уже якості трансценденції.
Н. Хамітов
ЕКЗИСТЕНЦІЙНА АНТРОПОЛОГІЯ – 1) в широкому сенсі – вчення, що досліджують спектр екзистенціальних проблем людини (смислу існування, самотності, справжнього та несправжнього спілкування тощо); 2) напрям сучасної української філософії, який розглядає світоглядну активність особистості в контексті її неповторного існування. Екзистенційна антропологія може бути означена як одна з тенденцій філософської антропології.
Термін "екзистенційна антропологія" був використаний Б.А. Головко для характеристики позиції О.Ф. Больнова, стосовно тенденції розвитку вітчизняних філософсько-антропологічних досліджень дістав поширення у роботах В.Г. Табачковського. Екзистенційна антропологія є такою онтологією людини, в якій центральним є вчення про сенс людського буття, можливості його осягнення та досягнення.
Сучасна вітчизняна екзистенційна антропологія сформувалася в межах Київської світоглядно-антропологічної школи, фундаментальним спрямуванням якої стало дослідження екзистенціальних вимірів людського буття через розгляд світогляду та його теоретичних трансформацій. Екзистенційна антропологія вкладає в поняття світогляду екзистенціальну напруженість та трансцендуючу активність людського буття. Світогляд розглядається не тільки в його зв'язках із теоретичною свідомістю, але й у взаємодії з людськім відношенням до світу, світовідношенням.
Екзистенційна антропологія займається аналізом екзистенційного змісту феноменів світогляду та світовідношення, що складає одну з найсуттєвіших тенденцій Київської світоглядно-антропологічної школи. Фундатор цієї школи В.І. Шинкарук досліджує екзистенціали людського буття "віра", "надія", "любов", які знаменують вихід особистості до аутентичної та людяної комунікації. В.П. Іванов вивчає індивідуальне та родове в культурному досвіді людини. В.Г. Табачковський осмислює проблеми екзистенційної антропології через розгляд колізійності людського світовідношення та феномену самотворення людини. І.В. Бичко детально досліджує такий екзистенціал як "свобода".
Дотичні до екзистенційної антропології розвідки М.В. Поповича щодо вимірів людського буття. У річищі цього напряму відбуваються дослідження можливостей розуміння та опису суперечностей людського світовідношення, що належать М.О. Булатову і розробки В.П. Загороднюка з проблеми сенсу життя людини.
На відміну від есенційного підходу, екзистенціально-антропологічний підхід до людини стверджує відкритість людського буття, неможливість визначити наперед задані межі людської природи. Ця ідея філософії екзистенціалізму набуває в екзистенційній антропології нове звучання: екзистенціальний підхід не повинен знищити есенційний, вступивши з ним у антагонізм; суперечність між ними повинна бути подолана синтетично. Принципи екзистенційної антропології розвиваються в метаантропології.
Н. Хамітов
ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ДІАЛЕКТИКА – вчення про розвиток особистості через розв'язання глибинних суперечностей існування. Автором екзистенційної діалектики можна вважати С. К'єркегора, який протиставив екзистенційну діалектику об'єктивній та універсальній діалектиці Гегеля.
Ця традиція була продовжена в таких течіях філософії XX століття як філософська антропологія, екзистенціалізм та персоналізм. У філософії М. Бердяева ставиться проблема "екзистенційної діалектики божественного та людського". У сучасній українській філософії екзистенційна діалектика представлена в екзистенційній антропології та метаантропології, а також використовується в актуалізуючому психоаналізі та андрогін-аналізі.
(Див. також: метаантропологічна діалектика).
Н. Хамітов
ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНИЙ АНДРОГІНІЗМ – див.: андрогінаналіз.
ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНИЙ ГЕРМАФРОДИТИЗМ див.: андрогін-аналіз.
ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНИЙ СЕКСИЗМ – див.: андрогін-аналіз.
ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНА СТАТЬ – див. духовність і душевність.
ЕКЗИСТЕНЦІЯ (від лат. exsistentia – існування) – буття людини, яка переживає свою унікальність, кінцевість, самотність, а також можливість виходу за межі кінцевості і самотності, що складає справді людське існування. Поняття "екзистенція" як характеристику неповторного існування людської особистості вперше використовував С. Кьеркегор. Контекст, у якому більшість сучасних авторів вживає слово "екзистенція", дозволяє трактувати її насамперед як сповнене трагізму буття людини на межі – граничне буття. Разом із тим, у екзистенції приховане передчуття буття за межами трагізму – передчуття причетності до трансценденції – особистісно забарвленій позамежності.
Використання терміна "екзистенція" для опису неповторності людського існування означає в екзистенціалізмі те особливе в бутті людини, що визначає її всезагальну сутність. Екзистенція людини є первинною по відношенню до її сутності – це положення є основним практично для всіх напрямків екзистенціалізму. Екзистенція як унікальність і суттєвість людського буття не може бути до кінця об'єктивована в теоретичному пізнанні, вона стає доступною лише в переживанні і вживанні. Звідси зрозуміло, чому так багато представників екзистенціалізму філософствували не тільки у формі есе і трактатів, але й у стихії художньої прози.
Екзистенція розкривається в різних вимірах людського буття у вигляді екзистенціалів – вузлових ситуацій її прояву у світі (туга, жах, відчай, гнів, закоханість, самотність, надія, віра, любов, свобода тощо).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософії: проблема людини та її меж. Вступ до філософської антропології як метаантропології» автора Хамітов Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філософський словник проблема людини (екзистенціальні, психоаналітичні та метаантропологічні аспекти)“ на сторінці 12. Приємного читання.
