Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

Фітоекологія з основами лісівництва

• гігрофіти – верба біла, верба ламка, вільха чорна, черемха.

Цікаві екологічні особливості має найпоширеніша деревна порода лісів Полісся України – сосна звичайна (Pinus sylvestris). Вона успішно зростає у різних (за вологістю грунтів і глибиною грунтових вод) екологічних умовах – від вершин піщаних дюн на зандрових рівнинах до оліготрофних і мезотрофних боліт (рис. 5.4). Тобто, як там, де рівень грунтових вод залягає на глибині 4 – 5 м і більше, так і там, де він виходить на поверхню. Зазвичай, сосну звичайну відносять до ксерофітів, що пояснюється її здатністю досить добре переносити значну сухість повітря та зростати на сухих грунтах. Наприклад, дана деревна порода успішно створює насадження в умовах степу України. Але, оскільки вона зростає навіть у найбідніших за поживними речовинами грунтових умовах (борах) та при дуже різних режимах зволоженості, то її можна віднести практично до будь-якої, з наведених вище, груп рослин. Однак, найбільш продуктивні, зімкнуті насадження сосна формує при розміщенні рівня ґрунтових на 1,5 – 2 м ближче від поверхні грунту, ніж це відмічається для тих умов, де зростають типові ксерофіти.

Залежність росту сосни на піщаних грунтах віж глибини залягання грунтових вод

Рис. 5.4. Залежність росту сосни на піщаних грунтах віж глибини залягання грунтових вод

(за П. С. Погребняком)

А1 – сосняк лишайниковий (Pinetum cladinosum) з лишайниковим покривом

А2 – сосняк зеленомошний (Pinetum hylocomiosum) з брусницею (Vaccinium vitis-idaea)

А3 – сосняк чорничний (Pinetum myrtillosum) із домішкою берези з глибиною залягання грунтових вод 1 – 2 м А4 – сосняк буяхово-багновий (Pinetum uligino-ledosum) на торф'янисто-глеєво-підзолистих грунтах А5 – верхові болота з поодинокими соснами на торф'яних грунтах

Рослини пристосовуються не лише до загальної вологості місцевості, але і сезонних та більш коротких її коливань. За пристосуванням до короткочасних коливань умов водопостачання та випаровування Г. Вальтер розділив наземні рослини на дві групи:

• пойкилогідрічні, з непостійним вмістом води у тканинах;

• гомойогідричні. які здатні підтримувати відносно постійний вміст води в тканинах.

До першої групи відносяться бактерії, синьо-зелені водорості, лишайники, деякі види мохів і спорових судинних рослин, невелика кількість покритонасінних. Це прокаріоти або еукаріоти, які мають дрібні клітини без центральної вакуолі. При висиханні вони скорочуються без змін ультраструктур протоплазми і, таким чином, без втрати життєздатності. З втратою води різні життєві функції, наприклад фотосинтез і дихання, слабнуть. Дані рослини всмоктують воду з вологого субстрату або після зволоження їх дощем, росою і туманом капілярним способом і при цьому набухають. Коли рослина набухає, в ній відновлюються нормальні метаболічні процеси.

До другої групи відноситься більшість рослин. їх клітини мають велику центральну вакуоль і, завдячуючи наявності внутрішнього водного середовища, протоплазма стає менш залежною від зовнішніх умов. Але така клітина, а тому й рослина вцілому, втратила здатність до висихання. Рослини, віднесені до цієї групи, повинні зростати у місцях з більш-менш постійним джерелом вологи.

Обговорюючи вологість, як екологічний фактор, потрібно звернути увагу на те, що не лише волога впливає на рослини, але і рослини значною мірою визначають вологість фітоценозу. Давно вже відомо, що ліси впливають на вологість повітря у фітоценозі та на прилеглих територіях, на вологість грунту, на рівень залягання грунтових вод.

Під час дощу волога затримується на листках, пагонах, стовбурах дерев. При слабкому дощі крона ялин затримує 80 % опадів, а сосни – 60 %. Листяні дерева затримують значно менше дощової вологи. Навіть у густому буковому лісі біля 50% дощової води досягає ґрунту. У трав'яних фітоценозах також затримується досить багато вологи. Наприклад, на лугах Санкг-Петербурзької області до грунту доходить лише третина опадів. Частина вологи йде на змочування вегетативних органів рослин, а частина – концентрується на їх поверхні у вигляді краплин.

Вологість повітря у лісових фітоценозах дещо вища, ніж на прилеглих площах за рахунок значної транспірації вологи рослинами, зменшення сили вітру, зниження високих температур, зменшення випаровування з поверхні грунту. Влітку в густих листяних насадженнях вологість біля поверхні ґрунту, вища ніж на лісосіці, майже на 15 – 20 % (Молчанов, 1961). У трав'янистих угрупованнях це явище спостерігається лише частково, у невеликому прошарку повітря біля поверхні ґрунту. Вологість повітря значно коливається в залежності від типу лісу. Так, в чистих сосняках влітку на супіщаному ґрунті вона буває на 10 – 12 % вища ніж у трудових дібровах. У лісі відносна вологість повітря з висотою зменшується, в кронах досягає якогось постійного значення і найменших значень – при виході з крон. Специфічні умови вологості повітря (поряд з іншими екологічними умовами) у лісових фітоценозах тропічних лісів пояснюють наявність в них епіфітів.

Епіфіти – це рослини, які поселяються на інших рослинах, використовуючи їх лише як місце прикріплення, цим вони відрізняються від паразитів і напівпаразитів.

Вони мають пристосування для добування поживних речовин і води з навколишнього середовища (наприклад, губчасті покриви коренів, які легко вбирають воду, спеціальні утвори з листків і пагонів для затримування води тощо).

Фітоценозами транспірується дуже велика кількість вологи. Ліс, в деяких умовах, може випаровувати води більше, ніж її випадає протягом року. Наприклад, зрілий буковий ліс за вегетаційний період транспірує в атмосферу від 3600 до 5400 т води з 1 га. Це своєрідний насос, робота якого впливає на гідрологічний режим не лише території, де він зростає, а і прилеглих територій. Наприклад, численні представники евкаліптових відрізняються здатністю інтенсивно вбирати і випаровувати вологу. Вони, навіть, мають назву “дерева- насоси”. Підраховано, що протягом року одне дерево евкаліпта здатне випарувати до 14 тон води. Цю їх здатність використовують для осушення болотистих територій. Найвідомішим прикладом є висаджування евкаліптів для осушення Колхідської низовини (Кавказьке узбережжя Чорного моря) під час боротьби з малярією в СРСР.

В сухих кліматичних зонах лісові насадження використовують з метою затримання снігу, переведення поверхневого стоку у внутрішньоґрунтовий, завдяки чому збільшується вологість грунту.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі

  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин

  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР
  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування

  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання

  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу

  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат

  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА