Розділ 5

— Такий пістолет може стати в пригоді. Скільки він за нього хоче?

— Дев’ять тисяч доларів.

Голліс розсміявся.

— А де ж знижка для постійних клієнтів?

— То що, будемо купувати чи ні?

— Дев’ять тисяч готівкою — то грубі гроші. Треба порадитися з Віккі. Вона знає, скільки ми маємо наразі грошей і скільки в змозі витратити.

— Вона на горищі?

— Так. Готує вечерю. Ми повернемося туди, коли Ґабріел скінчить гру.

Майя підвелася з лави й пішла навпростець по сухій траві туди, де Ґабріел грав у шахи. Коли вона не усвідомлювала своїх емоцій і не контролювала їх, їй завжди кортіло бути поруч із ним. Вони не були близькими друзями — це не можливо. Але Майї здавалося, що Ґабріел заглядав їй просто в серце й бачив її наскрізь.

Ґабріел кинув на неї швидкий погляд і посміхнувся. Такий швидкий погляд, така коротка мить, але вона негайно відчула радість... і роздратування. «Не будь дурепою, — сказала собі Майя. — Завжди пам’ятай: ти тут для того, щоб захищати його, а не піклуватися про нього».

Вона проминула Четгем-сквер і пішла Східним Бродвеєм. На тротуарі було повно туристів і китайців, що купували їжу на вечерю. Смажені качки та копчені курчата висіли на гаках просто в запітнілих вітринах; задивившись на них, Майя ледь не наскочила на молодика, що ніс молочне порося, загорнуте в прозорий целофан. Пересвідчившись, що її ніхто не бачить, Майя відімкнула двері й увійшла до будинку на Кетрін-стрит. Знову замкнені двері. Знову ключі. Нарешті вона добралася до мансарди.

— Віккі?

— Я тут.

Майя відсунула брезентову завісу й побачила Вікторію з Сін-Фрезера, яка сиділа на ліжку й рахувала готівку, отриману з різних країн. У Лос-Анджелесі Віккі була скромно вдягненою парафіянкою Святої церкви Айзека Т. Джоунза. Але тепер вона мала на собі, як сама висловлювалася, артистичний прикид: розцяцьковані блакитні джинси, чорну футболку й намисто з острова Балі. Її волосся було заплетене в численні кіски, і на кінчику кожної красувалася намистинка.

Віккі відірвала погляд від стосів купюр і посміхнулася.

— Ще одна партія грошей прибула на адресу бруклінської квартири. Хочу підрахувати загальну суму.

Жіночі речі зберігалися в картонних коробках або висіли на вішалці, що її придбав Голліс на Сьомій авеню. Майя зняла плащ і повісила його на пластмасові плічка.

— Як пройшла твоя зустріч із росіянином? Голліс казав, що йому, мабуть, запраглося продати тобі ще один пістолет.

— Він запропонував мені особливу зброю, але вона дорого коштує.

Сівши на розкладачку, Майя стисло розповіла Віккі про керамічний пістолет.