Розділ 5

— Вибач мене за мої слова, Віккі. Зараз стільки всього відбувається.

— Знаю. Я сама винна, що зачепила цю тему.

— Я поважаю тебе й Голліса. Я бажаю вам обом щастя. Поговорімо про це, коли я повернуся ввечері.

— Гаразд, — сказала Віккі, заспокоївшись. — Домовились.

Коли Майя нарешті вийшла з будинку, вона відчула полегшення, бо наближалася її улюблена пора дня — перехід від дня до вечора. Ліхтарі ще не ввімкнули, і їй здавалося, що повітря повниться маленькими чорними цятками темряви. Тіні втрачали свої гострі краї, і їхні межі поступово розмивались. Як чисте й гостре лезо ножа, Арлекін легко пронизала натовп і рушила містом у потрібному їй напрямку.