Розділ 38

— Ми прийшли. Тепер треба проповзти десять метрів рурою та проштовхуватись далі.

— Не зрозуміла?! — злісно вирячилася на Трістана Благословенна Мати. — Ви ж обіцяли провести нас аж до кінця!

— До комп’ютерного центру Табула ми не підемо, — відповів Трістан. — Це надто небезпечно.

— Справжня небезпека — перед вами, молодий чоловіче. Мені дуже не подобаються люди, які не виконують своїх обіцянок...

— Але ж ми й так робимо вам послугу!

— Це тобі так здається. Я ж гадаю інакше. Знаю лишень одне: ви з братом взяли на себе обов’язок.

Холодний вираз очей Арлекіна й чіткість, із якою вона мовила ці слова, нагнали на хлопців страху. Трістан припинив вихлятися й завмер як укопаний. Крьоте перелякано глипнув на свого кузена.

Голліс зробив крок уперед.

— Спочатку піду я та все перевірю.

— Я чекатиму десять хвилин, містере Вілсон. Якщо ви не повернетесь, наслідки будуть дуже серйозними.