Розділ 38

— Нам треба в 4В, — сказала Благословенна Мати.

Голліс зиркнув на годинник.

— Ми прийшли на годину раніше.

— Краще завжди приходити раніше. Якщо не знаєш зв’язківця, ніколи не з’являйся о домовленій порі.

Голліс пропустив її вперед, а сам рушив слідом по східцях. Вочевидь, у всьому будинку міняли електропроводку, бо стіни були подовбані, а на сходах лежав шар штукатурного пилу. Музика з нічного клубу почала стихати, а потім і зовсім стала нечутною.

Коли вони піднялися на четвертий поверх, Благословенна Мати зробила попереджальний знак рукою: «Тихше. Будь напоготові». Голліс торкнувся ручки дверей квартири 4В і побачив, що їх не замкнено. Ірландка витягла пістолет і тримала його біля грудей. Голліс рвучко розчахнув двері — і Арлекін ускочила в порожню кімнату.

Квартира була заставлена підібраними на вулиці меблями. Там були кушетка без ніжок, кілька різних столів та стільців і два старі матраци. Усі стіни було заліплено фотографіями Вільних Рисаків, що виконували неймовірні кульбіти й сальто, перестрибуючи з одного будинку на інший. Складалося враження, що хлопці й дівчата на цих світлинах подолали земне тяжіння.

— Ну, і що тепер? — спитав Голліс.

— А тепер ми почекаємо. — Благословенна Мати засунула пістолет у кобуру й сіла на кухонний стілець.

Точно о дев’ятій вечора вони почули, що хтось спускається фасадом будинку. Спочатку в повітрі навпроти вікна зателіпалися чиїсь ноги, потім хтось став на виступ, розчинив вікно та вскочив до кімнати. Це був хлопець років сімнадцяти. Він мав на собі подерті джинси та куртку з капюшоном. Його довге волосся було зібране в численні маленькі кіски, а на руках виднілися татуювання у формі геометричних фігур.

Кілька секунд потому ще одна пара ніг зателіпалася навпроти вікна. Другим Вільним Рисаком виявився хлопчина, якому було не більше ніж дванадцять років. Він мав кучму кучерявого каштанового волосся, від чого скидався на вирослого в лісі маленького дикуна. На ремені в нього висів цифровий записувач, а на голові — навушники.

Коли напарник ускочив у кімнату, його старший приятель уклонився. У його рухах відчувалася неприродність: він був схожий на актора, що виступає перед публікою.

— Ґутен абенд. Ласкаво просимо до Берліна!

— Ваш альпінізм не справив на мене належного враження, — сказала Благословенна Мати. — Тому наступного разу можете піднятися сходами.

— Я гадав, що таким є найкращий спосіб пред’явити наші — як це англійською? — «вірчі грамоти». Ми — з команди Вільних Рисаків Шпандау. Мене звати Трістан, а це мій кузен Крьоте.

Кучерявий хлопчисько кивав головою в такт музиці, завантаженій у його плеєр. Несподівано для себе він помітив, що всі на нього дивляться. Знітившись, хлопець позадкував до вікна, і Голлісові здалося, що Крьоте ось-ось видереться на підвіконня та зникне.

— Він розмовляє англійською? — поцікавився Голліс.

— Лише кілька слів. — Трістан обернувся до свого кузена. — Крьоте, скажи щось по-англійськи!

— Багатовимірний!

— Зер ґут, — гордо посміхнувся Трістан. — Він вивчив це слово в Інтернеті.