Розділ 13

— От йолоп прибацаний, — пробурмотів Джаґґер. Коли Меш повернувся до бару, він глянув на свою команду.

— Гаразд. Нам потрібен бігун. Є добровольці?

— Моя сильна сторона — техніка, а не біг по прямій, — сказала Бурулька. — Ти ж знаєш.

— А в мене нежить, — озвався Роналд.

— У тебе вже три роки нежить!

— І чому б тобі самому не побігти, Джаґґере?

Ґабріелові завжди подобалося лазити по деревах і дахах, коли вони мешкали на фермі. Він і далі випробовував себе в Каліфорнії, займаючись мотогонками й парашутними стрибками. Але свою силу та прудкість він підняв на новий рівень у Нью-Йорку, коли Майя одужувала після поранення. Увечері вони практикували кендо. Утім, замість фехтувати бамбуковими палицями, Майя користувалася своїм арлекінським мечем, а він — мечем-талісманом. Це був єдиний час, коли вони могли вільно дивитись на тіла одне одного. Здавалося, їхні товариські взаємини виражали себе як невідступне суперництво. У кінці тренування вони обоє важко дихали й із кожного ручаями струменів піт.

Ґабріел нахилився й кивнув Джаґґеру.

— Я буду бігуном, — сказав він. — Я побіжу за твою команду.

— А хто ти, в біса, такий? — спитала Бурулька.

— Знайомтеся, це — Ґабріел, — не забарився оголосити Джаґґер. — Американський Вільний Рисак. Фахівець вищого класу.

— Якщо ви не виставите бігуна, матимете сто фунтів штрафу. — сказав Ґабріел. — Тож заплатіть їх мені. Хоч так, хоч сяк, а результат один. Хтозна, може, я допоможу вам виграти парі.

— А ти знаєш, що тобі доведеться робити? — спитав Себастіан.

Ґабріел кивнув.

— Знаю. Брати участь у перегонах. Видиратися на стіни.

— Тобі доведеться пробігти по даху Смітфілдського ринку, потім дістатися старої бійні, спуститись на вулицю й проникнути на цвинтар церкви Святої Гробниці, — пояснила Бурулька. — Якщо зірвешся вниз, то падати високо — двадцять метрів. Кісток не збереш.

Це був вирішальний момент — Ґабріел іще міг передумати. Але він почувався як потопаючий, перед яким несподівано з’явився човен. І в нього було лише кілька секунд, щоб ухопитися за линву.

— Коли починаємо?

Тієї миті, коли Ґабріел ухвалив рішення, у нього виникло відчуття, наче він перебуває в новому колі найкращих друзів. Коли він зізнався, що дуже зголоднів, Себастіан хутко подався до стійки й повернувся з шоколадкою в руці та кількома пакетами чіпсів з маринадною приправою. Ґабріел швидко попоїв і відчув приплив енергії. Він вирішив утриматися від спиртного, хоча Роналд хотів купити йому пінту пива.

Тепер, коли команда знову мала бігуна, Джаґґер, здавалося, знову відчув упевненість у собі. Він удруге обійшов бар, і Ґабріел добре чув його голос із хвалькуватими нотками, що чітко вирізнявся на загальному шумовому тлі. За кілька хвилин майже всі присутні знали, що Ґабріел — знаменитий Вільний Рисак зі Штатів, який навмисно прилетів до Лондона, бо приятелював із командою Джаґґера.