Розділ 7

Пасажири зіп’ялися на ноги — навіть Софія Бріґґз та дівчинка. Вони трималися за палі посеред вагона; у вікнах миготіли електричні вогники, а колеса цокали, немов годинник.

— А тут є аварійне гальмо? — спитала Майя в Девона.

— Авжеж, але не знаю, чи воно спрацює. Комп’ютер наказує потягу рухатись далі.

— А двері можна відчинити?

— Поки вагон не зупиниться — ні. Проте я можу відімкнути запобіжний замок, і ви матимете змогу розчинити їх уручну.

— Добре. Починайте негайно.

Коли потяг проїжджав станцію «Двадцять третя вулиця», усі глянули у вікно, і кілька пасажирів, що стояли на платформі, здалися їм людьми, що застигли в часі.

Майя повернулася до Голліса.

— Штовхай двері. Коли виїдемо на «Сорок другу вулицю», будемо вистрибувати.

— Я залишусь у потязі, — сказав Наз.

— Ти підеш із нами.

— Облиште. Мені не потрібні ваші гроші.

— Гроші мене наразі не цікавлять. — Майя підняла пістолет і наставила його на коліно Наза. — Я хочу не потрапити під камери спостереження й сісти на потяг, що вирушає з «Центральної».

Коли потяг проминув станцію «Тридцять третя вулиця», Девон відімкнув запобіжний замок. Голліс розсунув двері й тримав їх розчиненими. Через кожні кілька метрів вагон з гуркотом проносився повз двотаврову балку, що підтримувала стелю тунелю. Скидалося на те, що вони мчали безкінечним коридором, з якого не було виходу.

— Увага! — вигукнув Девон. — Приготувались!

На стінці вагона був червоний важіль з Т-подібною ручкою. Девон ухопився за цю ручку, щосили рвонув її донизу, і відразу почувся несамовитий скрегіт метала об метал. Вагон затремтів, уповільнив хід, але колеса все одно крутилися. Пасажири, що стояли на станції «Сорок друга вулиця», відсахнулися від краю платформи.

Спочатку стрибнули Еліс та Софія, за ними — Віккі, Голліс та Ґабріел. Вагон рухався так повільно, що Ґабріелові навіть удалося встояти на ногах. Підвівши очі, він побачив, як Майя витягла з вагона Наза. Невдовзі потяг, колеса якого досі скреготіли, зник у тунелі. Люди на платформі перелякались, а якийсь чоловік витяг мобільний і почав тицяти пальцем, набираючи номер.

— Ушиваймося! — вигукнула Майя, і вони всі побігли.