Розділ 80

Попри біль, який розкочувався тілом, Роберт Ленґдон відчував дивне піднесення, майже ейфорію, коли вертоліт із гуркотом злетів над дахом храму Саграда Фамілія.

«Я живий!»

Він відчував, як у крові наростає адреналін, неначе тільки допіру вповні збагнув усе, що діялося протягом вечора. Дихаючи якомога повільніше, Ленґдон зосередив увагу не на власному тілі, а на тому, що видно за вікном.

Навколо до неба здіймалися потужні шпилі, але ось уже храм весь опинився внизу й розчинився серед мереж вуличних вогнів. Ленґдон дивився вниз на розсип кварталів: не простих прямокутників чи квадратів, а заокруглених восьмикутників.

«Ейшампль», — подумав Ленґдон. Розширення.

Передовий архітектор-містобудівник Ільдефонс Сердá розширив перехрестя в цьому районі, зрізавши кути кварталів, так що утворилися міні-скверики з кращим оглядом, вільнішим повітрям і місцем для столиків вуличних кав’ярень.

— ¿Adónde vamos?[79] — крикнув пілот через плече.

Ленґдон показав туди, де у двох кварталах на південь Барселону навкіс перетинав найширший, найсвітліший і найточніше названий проспект.

— Авеніда Діагональ! — гучно пояснив Ленґдон. — Al oeste[80].

Проспект Діагональ на мапі Барселони не помітити неможливо. Він перетинає все місто — від ультрасучасного хмарочоса Діагональ Зеро-Зеро до давніх трояндових садів парку Сервантеса — десятиакрового зеленого пам’ятника найвідомішому письменникові Іспанії, авторові «Дон Кіхота».

Пілот кивнув і розвернув машину на захід, рухаючись понад скісним проспектом у бік гір.

— Адреса? — спитав пілот. — Координати?

«А я адреси не знаю», — зрозумів Ленґдон.

— Летіть до футбольного стадіону.

— ¿Fútbol? — здивувався пілот. — ФК «Барселона»?

Ленґдон кивнув, не маючи жодних сумнівів, що стадіон славетного барселонського клубу в кількох кілометрах від Діагоналі пілот точно знає.

Пілот наддав швидкості й повів машину над проспектом.

— Роберте? — тихо спитала Амбра. — Ти як?

Вона уважно подивилася на нього: чи удар головою не зашкодив його здатності міркувати.