TextBook Машина з Хуліаном наближалася до головної брами Ескоріалу, і, помітивши знайому барикаду білих позашляховиків, принц зрозумів: Вальдеспіно казав правду.
«Тепер мій батько справді живе тут».
Судячи з кількості машин, уся Королівська гвардія тепер перебралася до історичної резиденції королів.
Паламар зупинив свій «опель», і до вікна підійшов гвардієць із ліхтариком, посвітив у вікно — і, вражений, відсахнувся: він аж ніяк не очікував побачити в такому вбогому транспорті принца з єпископом.
— Ваша високосте! — вигукнув охоронець. — Ваше преосвященство! Ми на вас чекали! — Він уважно подивився на обшарпану машину. — А де ж ваша охорона?
— Вона була потрібна в палаці, — відказав принц. — Ми приїхали до мого батька.
— Звичайно, звичайно! Якщо ви з єпископом зробите ласку й вийдете з машини…
— Просто пропустіть нас, — буркнув Вальдеспіно, — і ми заїдемо! Його величність у монастирській лікарні, правда?
— Був там… — вагаючись, відказав гвардієць. — Тільки, на жаль, зараз уже ні…
Вальдеспіно вражено охнув.
Холод пробіг поза шкірою в Хуліана: «Батько помер?»
— Ні! В-вибачте, будь ласка! — затинаючись, став виправдовуватися агент, який пошкодував, що не висловився чіткіше. — Його величність поїхав — він залишив Ескоріал годину тому. Узяв із собою головних охоронців, і вони поїхали.
Хуліанові стало легше на серці — але ця полегкість миттєво змінилася розгубленістю. «Поїхав звідси, з лікарні?»
— Це абсурд! — закричав Вальдеспіно. — Король мені сказав негайно привезти сюди принца Хуліана!
— Так, ми маємо особливий наказ, ваше преосвященство, і чи не могли б ви з його високістю залишити цю машину й пересісти в авто Гвардії?
Вальдеспіно з Хуліаном здивовано перезирнулись і поважно пересіли в машину. Агент сказав паламареві, що той уже може нічим не перейматись і повертатися на територію палацу. Переляканий молодик мовчки помчав у темряву, очевидно, відчувши полегшення, що сьогоднішні химерні пригоди скінчилися.
Коли охоронці проводили принца й Вальдеспіно до позашляховика і садовили на заднє сидіння, єпископ дедалі більше хвилювався.
— Де король? — усе питав він. — Куди ви нас везете?
— Ми виконуємо наказ його величності, — відповідав агент гвардії. — Він сказав нам дати вам транспорт, шофера й оцей лист. — Гвардієць вийняв запечатаний конверт і вручив через вікно принцу Хуліанові.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Джерело» автора Ден Браун на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 76“ на сторінці 1. Приємного читання.