TextBook Роберт Ленґдон обшукував останні полиці в бібліотеці Едмонда й занепадав духом. Надворі дедалі гучніше завивали у дві ноти сирени машин поліції, які зупинялися просто перед Касою Міла. Крізь маленькі віконця Ленґдон бачив спалахи мигалок.
«Ми у пастці, — зрозумів він. — Нам потрібен сорокасемизначний пароль — інакше виходу не буде!»
Та, на жаль, Ленґдон досі так і не побачив жодної поетичної книжки.
Полиці останнього стелажа були глибші, і там виявилась Едмондова колекція великоформатних видань. Ленґдон рухався понад стелажем, проглядав назви й бачив книги, які відображували пристрасть Кірша до всього найкрутішого і найновішого в сучасному мистецтві.
Serra… Koons… Hirst… Bruguera… Basquiat… Banksy… Abramović…
Колекція різко уривалася — далі починалися маленькі книжки, і Ленґдон став придивлятися до них у надії знайти поетичну збірку.
«Нічого».
Книжки містили критику й коментарі до абстрактного мистецтва, і Ленґдон упізнав ті, які Едмонд давав йому почитати.
НА ЩО ВИ ДИВИТЕСЬ?
ЧОМУ ВАША П’ЯТИРІЧНА ДИТИНА НЕ МОЖЕ ЗРОБИТИ ТАКЕ САМЕ
ЯК ВИЖИТИ СЕРЕД СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА
«Усе намагаюся, насилу виживаю», — подумав Ленґдон і посунув далі. Обійшов ще одне ребро і став переглядати наступні полиці.
«Книги з модернізму… — міркував він. Уже з першого погляду Ленґдон зрозумів, що ця сукупність книг присвячена давнішому періоду. — Принаймні рухаємося назад у часі… до того мистецтва, яке я розумію».
Ленґдон швидко проглядав корінці: біографії, систематичні каталоги імпресіоністів, кубістів, сюрреалістів, які вражали світ у 1870—1960-х роках новим баченням мистецтва.
Van Gogh… Seurat… Picasso… Munch… Matisse… Magritte… Klimt… Kandinsky… Johns… Hockney… Gauguin… Duchamp… Degas… Chagall… Cézanne… Cassatt… Braque… Arp… Albers…
Цей стелаж закінчувався останнім архітектурним ребром, і Ленґдон пройшов далі — наступною секцією бібліотека завершувалася. Там, схоже, стояли книги про митців, яких Едмонд у присутності Ленґдона полюбляв називати «школою мертвих білих зануд» — власне, це визначення стосувалося всіх, хто працював до середини ХІХ століття.
На відміну від Едмонда, Ленґдон серед старих майстрів почувався в рідній стихії.
Vermeer… Velázquez… Titian… Tintoretto… Rubens… Rembrandt… Raphael… Poussin… Michelangelo… Lippi… Goya… Giotto… Ghirlandaio… El Greco… Dürer… da Vinci… Corot… Caravaggio… Botticelli… Bosch…
У тій останній частині бібліотеки найбільшим предметом була велика скляна вітрина під важким замком. Ленґдон зазирнув і побачив за склом давню скриньку, оббиту шкірою, — вона, вочевидь, ховала в собі велику стару книгу. Літери на скриньці ледве можна було вирізнити, однак Ленґдон побачив достатньо, щоб зрозуміти, що лежить усередині.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Джерело» автора Ден Браун на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 59“ на сторінці 1. Приємного читання.