Розділ 45

Підрозділ Гвардії, який відповідає за електронну безпеку, розташовується в підземеллях палацу. Штаб- квартира цього підрозділу спеціально відокремлена від великих казарм й арсеналу Гвардії: вона складається з десятка кабінок із комп’ютерами, одного телефонного комутатора й стіни з моніторами від камер безпеки. Восьмеро членів підрозділу — усі молодші за тридцять п’ять років — відповідають за безпеку комунікацій у палаці й між підрозділами Гвардії, а також за електронне стеження за будівлею палацу.

Того вечора, як завжди, у підвалі було задушливо, тхнуло розігрітою в мікрохвилівці локшиною і попкорном. Гули флуоресцентні лампочки.

«Ну що ж, отут я просила влаштувати мені кабінет», — думала Мартін.

Хоча «координатор зі зв’язків з громадськістю» — це, загалом кажучи, посада, безпосередньо не пов’язана з Королівською гвардією, але праця Мартін вимагала доступу до потужних комп’ютерів і добре знайомого з технікою персоналу, так що відділення електронної безпеки їй видавалося значно більш відповідним місцем для роботи, аніж кабінет нагорі.

«Цієї ночі, — думала Мартін, — доведеться задіяти всю техніку, яка є».

Останні кілька місяців вона передусім тримала палац на зв’язку з суспільством у ході поступової передачі влади до принца Хуліана. Це було непросто. Зміна голови країни давала можливість незгодним висловитися проти монархії.

За іспанською конституцією, монархія являла собою «символ єдності й постійності Іспанії». Але Мартін розуміла: до єдності Іспанії останнім часом було дуже далеко. У 1931 році Друга республіка поклала край монархії, а потім путч генерала Франко у 1936 році штовхнув країну до громадянської війни.

Тепер, хоча відновлена монархія й вважалася ліберально-демократичною, але чимало лібералів і далі засуджували королівську владу як пережиток релігійно-мілітарного минулого, а також повсякчасне нагадування про те, що Іспанії треба ще дуже багато надолужити, аби увійти в сучасний світ.

Того місяця Моніка Мартін працювала, розміщуючи в інтернеті месиджі, де короля було показано у звичний спосіб: як милий серцю символ без особливої влади. Це був, безумовно, лише пропагандистський прийом, оскільки монарх був головнокомандувачем збройних сил і головою держави.

«Голова держави, — думала Мартін, — у країні з сумнівно відділеною від держави церквою…» Близькі дружні стосунки короля з єпископом Вальдеспіно уже багато років муляли очі лібералам.

«А ще принц Хуліан…» — думала вона.

Мартін розуміла, що свою роботу отримала саме завдяки принцу, але він же їй останнім часом усе суттєво ускладнив. Кілька тижнів тому принц припустився такої грубої помилки в піарі, що гіршої Мартін у житті не бачила.

У прямому ефірі національного телебачення принц Хуліан став на коліна і зробив пропозицію Амбрі Відаль. Цей сентиментальний момент був настільки безглуздим, що ще абсурднішим його могла б зробити хіба що відмова Амбри. На щастя, жінка мала досить здорового глузду й погодилася.

На жаль, після того Амбра Відаль чинила таке, чого Хуліан від неї аж ніяк не очікував, і наслідки її непротокольних дій того місяця завдали Мартін силу-силенну роботи.

Але, на щастя, сьогодні про зухвалість Амбри, здається, майже забули. Події в Більбао спричинили хвилю активності засобів масової інформації, подібної до якої давно не бувало. Протягом останньої у світі щохвилинно множилися всілякі теорії змови — зокрема, виникло кілька нових гіпотез про єпископа Вальдеспіно.

Найважливішою новиною було те, що вбивцю пропустили на презентацію Кірша до музею Ґуґґенхайма «за розпорядженням, яке надійшло з королівського палацу». Ця клята новина спричинила появу нових і нових чуток, що прикутий до ліжка король із єпископом Вальдеспіно спланували вбивство Едмонда Кірша — напівбога віртуального світу, улюбленого американського героя, який оселився в Іспанії.

«Це знищить Вальдеспіно», — думала Мартін.

— Увага всім! — вигукнув Ґарса, зайшовши до контрольної кімнати. — Принц Хуліан з єпископом Вальдеспіно разом пішли кудись, вони мають бути в палаці чи неподалік! Перевірте всі камери і знайдіть їх. Негайно!

Командор покрокував до кабінету Мартін і тихо розповів їй, що сталося з принцом і єпископом.