Розділ 100

У дворі кам’яної каплиці, у передранковій імлі Амбра Відаль схвильовано притискала до вуха телефон. «Хуліан хоче вибачитися!» Її огортав жах: жінка подумала, чи не зізнається він зараз у тому, що спричинився до страшних подій цієї ночі.

Неподалік, але поза чутністю походжали два гвардійці.

— Амбро, — тихо почав принц. — Моя шлюбна пропозиція… вибач, будь ласка…

Амбра була розгублена. Уже про що, а про ту пропозицію на телебаченні вона тієї ночі майже не згадувала.

— Я просто хотів, щоб вийшло романтично, — промовив він, — і поставив тебе в незручне становище. А тоді, коли ти сказала, що не можеш мати дітей… я відсахнувся. Але річ не в цьому! Просто я не міг повірити, що ти мені не сказала раніше… Я занадто поспішив, але й закохався в тебе так швидко. Я хотів, щоб ми почали наше спільне життя. Може, тому, що мій батько помирає…

— Хуліане, стривай! — перебила вона. — Не треба вибачатись. І сьогодні було стільки важливіших подій, ніж…

— Ні, це — найважливіше! Для мене. Мені просто потрібно, щоб ти знала: я дуже шкодую, що влаштував це отак.

Жінка чула голос серйозного чоловіка з ніжним серцем — того самого, в якого закохалася кілька місяців тому.

— Дякую, Хуліане, — прошепотіла вона. — Це для мене багато важить.

Запала незручна мовчанка, й Амбра врешті зібралася з духом і спитала про те, що їй було необхідно знати.

— Хуліане, — прошепотіла вона, — я маю знати, чи причетний ти хоч якось до вбивства Едмонда Кірша.

Принц замовк. Коли ж він нарешті заговорив, то в голосі його звучав біль:

— Амбро, мені було дуже важко пережити те, що ти стільки часу проводила з Кіршем, готуючись до тієї події. І я категорично не погоджувався з твоїм рішенням вести захід для такої суперечливої фігури. По правді, я жалкував, що ти взагалі з ним зустрілася. — Він ненадовго замовк. — Але ні, клянуся, я ніякого стосунку не маю до його вбивства. Мене вжахнуло воно… і те, що в нашій країні сталося таке привселюдно. У кількох метрах від жінки, яку я кохаю… це стало для мене величезним потрясінням.

Амбра почула в його словах щирість — і їй немов гора з плечей упала.

— Хуліане, вибач, що я спитала, але при цих усіх новинах про палац, Вальдеспіно, викрадення… я просто не знала, що й думати.

Хуліан розповів їй усе, що знав про клубок інтриг навколо вбивства Кірша. Розповів і про недужого батька, про їхню драматичну зустріч, про стрімке погіршення здоров’я короля.

— Повертайся, — прошепотів він. — Мені дуже треба з тобою побачитися.

Ціла буря суперечливих почуттів закипіла в її серці, коли Амбра відчула ніжність у його голосі.

— І ще одне, — вже легшим тоном промовив принц. — У мене є шалена думка — і я хочу знати, що ти на це скажеш… — Принц перевів подих. — Мені думається, нам треба скасувати наші заручини… і почати все спочатку.