Розділ 23

Обличчя Ленґдона було втиснуте в підлогу. На його спині сидів важкий гвардієць, заважаючи дихати.

Дивно, та професор не відчував нічого.

Почуття Ленґдона були настільки плутані, що його охопило якесь оніміння: у душі коливалися й перемішувалися жаль, страх, обурення. Один із найрозумніших людей у світі — його близький друг — тепер загинув, брутально розстріляний у всіх на очах. «Його вбили лише за мить до того, як він би розповів про найбільше відкриття у своєму житті!»

Тепер Ленґдон зрозумів, що трагедія загибелі людини йде поруч із іншою — великою втратою для науки.

«Світ уже не дізнається, що відкрив Едмонд…»

Ленґдона раптово охопила злість, на зміну якій прийшла непохитна рішучість.

«Я зроблю все, що зможу, аби знайти того, хто за це відповідає. Я вшаную твою пам’ять, Едмонде. Знайду спосіб поділитися твоїм відкриттям зі світом!»

— Ви знали! — сичав йому у вухо гвардієць. — Ви бігли до кафедри, неначе очікували, що зараз щось станеться!

— Мене… попередили… — ледве зміг вимовити придушений Ленґдон.

— Хто?!

Ленґдон відчув, що аудіопристрій сповз зі щоки.

— Пристрій на голові… автоматичний екскурсовод. Мене попередив комп’ютер Едмонда Кірша. Він знайшов аномалію в списку запрошених — відставного адмірала іспанського флоту.

Обличчя охоронця тепер було так близько до вуха професора, що той чув, як у гвардійському навушнику ввімкнувся звук. Голос у передавачі говорив задихано, квапливо, і хоча Ленґдон знав іспанську не зовсім досконало, але зміст поганих новин до нього дійшов.

…el asesino ha huido…

Убивця втік.

…salida bloqueada…

Вихід заблоковано.

…uniforme militar blanco…

Щойно зайшла мова про військову форму, гвардієць послабив тиск на Ленґдона.