Розділ 26

Побачивши погляд Фонсеки, який, схоже, просто не вірив своїм очам, Ленґдон не міг визначити, що дужче здивувало гвардійця: швидкий опис наліпки чи химерний вибір машини, якою скористався для втечі адмірал Авіла.

«Він поїхав на “убері”», — подумав Ленґдон, вагаючись, вважати це геніальною чи шалено недалекоглядною ідеєю.

Всюдисуща служба Uber за останні кілька років завоювала світ. Кожен, хто потребував таксі, міг через смартфон зв’язатися з дедалі більшою армією «убер-водіїв», які підпрацьовували, здаючи свої машини як імпровізоване таксі. Служба, яка зовсім нещодавно була узаконена в Іспанії, вимагала від своїх водіїв чіпляти на лобове скло логотип — літеру U. Ну а в цій машині водій також виявився прибічником нового папи.

— Агенте Фонсека, — сказав Ленґдон, — Вінстон каже, що дозволив собі розіслати зображення цієї машини до поліційних відділків, щоб перевіряли на дорогах.

Фонсека роззявив рот, і Ленґдон відчув, що цей добре вишколений гвардієць до гри на випередження не готовий. Фонсека, здавалося, не знав, чи дякувати Вінстону, чи сказати, щоб той не ліз не у свою справу.

— І він зараз телефонує на гарячу лінію Uber…

— Ні! — скипів Фонсека. — Дайте номер мені! Я сам зателефоную! Uber імовірніше візьметься допомагати старшому офіцеру Королівської гвардії, ніж якомусь комп’ютеру!

Ленґдон мав відзначити, що, напевно, Фонсека має рацію. До того ж було б значно краще, якби гвардія долучилася до погоні, а не гаяла час на перевезення Амбри до Мадрида.

Отримавши від Вінстона номер, Фонсека його набрав, і Ленґдон відчув дедалі міцнішу переконаність, що вбивцю буде спіймано за лічені хвилини. Виявляти місце перебування машин — то основа роботи служби Uber: точне місце будь-якої уберівської машини на світі міг побачити будь-який клієнт зі свого смартфона. Фонсеці тільки й треба було, що запитати, де перебуває водій, який щойно взяв пасажира біля музею Ґуґґенхайма.

— ¡Hostia! — вилаявся Фонсека. — Automatizada…

Він набрав номер на клавіатурі й став чекати, вочевидь, опинившись в автоматизованому меню.

— Професоре, щойно я додзвонюся до «Убера» й нападу на слід машини, то передам цю справу місцевій поліції, щоб разом з агентом Діасом відвезти вас із сеньйоритою Відаль до Мадрида.

— Мене?! — Ленґдон був приголомшений. — Ні. Я не маю змоги поїхати з вами.

— Можете — і поїдете! — відказав Фонсека. — Разом зі свою комп’ютерною іграшкою! — додав він, показуючи на аудіопристрій на голові Ленґдона.

— Перепрошую, — рішучіше заперечив Ленґдон. — Я жодним чином не можу вирушити з вами до Мадрида.

— Дуже дивно, — відповів Фонсека. — Ви ж наче гарвардський професор?

Ленґдон подивився на нього, не розуміючи, що той має на увазі.

— Так і є.

— Дуже добре, — буркнув Фонсека. — То, гадаю, вам вистачить розуму усвідомити, що вибору не маєте!