TextBook Престольний храм Римо-Католицької архідієцезії Мадрида — кафедральний собор Альмудена, потужна неокласицистична споруда — прилягає до королівського палацу. Собор побудований на місці давньої мечеті, і його назва походить від арабського слова аль-мудайна — цитадель.
За легендою, у 1083 році, коли Альфонсо VI відвоював Мадрид у маврів, він загорівся бажанням віднайти дорогоцінну ікону Святої Діви, яку заради збереження сховали в мурах цитаделі. Не в силі знайти сховану Діву, Альфонсо почав пристрасно молитися, доки від мурів твердині відпав шматок — і відкрилась ікона. Перед нею навіть горіли свічки — ті самі, які були запалено перед тим, як багато століть тому ікону замурували.
Сьогодні Альмуденська Богоматір є покровителькою Мадрида, і тисячі прочан і туристів ідуть до собору Альмудена, щоб уклонитися цьому образу. Надзвичайне розташування церкви — спільний двір із королівським палацом: той, хто прийшов до храму, має шанс побачити, як король заходить чи виходить.
Цього вечора коридором собору бігав молодий паламар — і причина його паніки була неабияка.
«Де єпископ Вальдеспіно?!
Уже має починатися служба!»
Не одне десятиліття єпископ Антоніо Вальдеспіно був головним священиком і настоятелем собору. Давній друг і духівник короля, Вальдеспіно був відомий як відданий традиціоналіст, який негативно ставиться практично до будь-якої модернізації. 83-річний єпископ, на диво всім, досі кожного Страсного тижня з кайданами на ногах долучався до міської ходи з іконами.
«Вальдеспіно жодного разу не спізнювався на Службу Божу».
Паламар бачив єпископа двадцять хвилин тому в ризниці: як завжди, допомагав йому вдягатися. Після того єпископ отримав SMS і мовчки кудись поспішив.
«Куди?»
Паламар шукав його у вівтарі, у ризниці, навіть в особистій кімнаті відпочинку єпископа — і тепер мчав коридором адміністративної частини собору, щоб дізнатися, чи єпископ не в кабінеті.
Здалеку було чути, як пробудився соборний орган.
«Уже починається гімн!»
Паламар різко зупинився перед кабінетом єпископа — і був вражений: з-під дверей пробивалося світло. «Він тут?!»
Паламар обережно постукав.
— ¿Excelencia Reverendísima?[11]
Жодної відповіді.
Паламар постукав гучніше й гукнув:
— ¡¿Su Excelencia?![12]
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Джерело» автора Ден Браун на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 10“ на сторінці 1. Приємного читання.