Ф. Фукуяма так сформулював це питання. Протестантсько-сектантський тип релігії, привезений до Америки першими європейськими іммігрантами, завжди залишався одним з найбільш важливих джерел схильності жителів країни до колективної взаємодії. Враховуючи, що це врівноважувала також притаманна їм індивідуалістична тенденція, парадокс полягає в тому, що не в останню чергу провісником цієї тенденції був той же самий тип релігії. У вченні протестантських сект був закладений подвійний заряд: ставлячи під сумнів існуючі інститути, воно водночас давало потужний поштовх формуванню нової спільноти [10].
Той же Ф. Фукуяма відмічає регулюючу форму релігії в економіці, що базується на розумінні своєї божественної ролі у житті: "Між існуванням надприродного закону та індивідуалізмом немає прямого зв'язку, оскільки залишається відкритим питання про те, яким закон буде тлумачитися. Наприклад, католицька церква, призначивши себе у посередники між волею Бога і народом Божим, закріпила власне тлумачення цієї волі у якості останньої істини. Перебуваючі тривалі віки у ролі вищого арбітра, вона дала санкцію великій кількості суспільних інститутів, вважаючи їх такими, що узгоджуються або, як мінімум, не розходяться з Божественними установками, причому мова йшла не лише про сім'ю і державу, але й про несчисленну множину священницьких, чиновницьких і дворянських позицій у проміжку між ними. По суті, у католицьких країнах церква сама пособі стала головним зосередженням організацій суспільства: оберігаючи своє становище хранителя брами, що веде до Бога, вона у той же час гарантувала сталість моральних стандартів" [11].
Складовим елементом теорії може бути думка Е. Фромма, який зазначав: "У світлі того, що відчуження сучасної людини несумісне з монотеїзмом, можна було б очікувати, що священики і рабини опиняться у перших лавах критиків сучасного капіталізму. Хоча правильно, що з боку вищих авторитетів католицької церкви і ряду священиків і рабинів різних рангів така критика була, але всі церкви переважно належать до консервативних сил сучасного суспільства і використовують релігію, щоби підтримати людину в робочому стані, стані задоволення глибоко нерелігійною системою" [12].
Відомо, що основні школи, концепції, підходи отримали наступні дисциплінарні вияви: філософія релігії, соціологія релігії, психологія релігії, історія релігії, географія релігії. Кожний напрям розглядає особливості визначення сутності релігії у різних понятійних межах. Так, філософська апологетика та філософська критика релігії досліджують її роль у житті людини і суспільства; взаємодія релігії із суспільством визначає її місце у суспільній системі та її соціальні функції; проблеми релігійної свідомості, релігійної віри розкривають мотивацію поведінки людини в суспільстві.
Крім того, релігія як соціальне явище має свою історію, досліджувану на загальному і на окремому конфесійному рівні. Також розповсюдження цього явища має географічні ознаки. Доповнюють цю сукупність дослідження економічного плану, які стосуються економіки релігії, історії економіки релігії, відносин релігії та економіки, вивчення економічної потенції релігії як самостійного фактору суспільно-економічного розвитку.
У дослідженні взаємовпливу економіки та релігії автор погоджується з теоретичними й методологічними підходами, викладеними у праці "Академічне релігієзнавство" [13]. Це стосується історії релігії та історії економіки релігії, вивчення релігії не в статиці, а в динаміці,.Також це стосується місця взаємовідносин релігії та економіки в релігієзнавстві та економічній теорії як науках.
Праця "Академічне релігієзнавство" надає можливість використовувати понятійно-категоріальний апарат релігієзнавства і застосувати його при дослідженні взаємовідносин економіки та релігії, враховуючи при цьому використання загальних понять і категорій — "релігія", "релігійні відносини"; соціологічного аспекту — "релігійна організація", "релігійна громада", функції релігії тощо, поняття і категорії історичного аспекту — історичні типи релігії, етнічні та національно-державні релігії, світові релігії, нові релігійні течії і напрями.
У методологічному плані в концептуальну схему аналізу взаємодії економіки та релігії вкладається представлена класифікація моделей державно-церковних відносин, а саме:
• 1. Теократія — ототожнення державної (світської) і духовної влади; форма правління, за якої функціонування держави та її інституцій, регламентація суспільного життя визначаються панівною церквою та її органами.
• 2. Повна залежність церкви від держави (цезаропапізм).
• 3. Державна церква — законодавча підтримка стану певної церкви в державі, державне фінансування церковних інституцій, виконання церквою державницьких функцій.
• 4. Модель відокремлення церкви від держави.
• 5. Модель державної підтримки окремих церков при наявності державної толерантності до релігійних організацій.
• 6. Модель церковного сепаратизму [14].
Концептуальною є ідея С. Хантінгтона щодо формування економічної потенції релігійних установ. Аналізуючи розділення світської та духовної влади, він оцінив цей процес наступним чином: протягом всієї західної історії спочатку церква взагалі, а потім різні церкви існували окремо від держави. Бог і кесар, Церква і держава, духовна і світська влади — таким був переважаючий дуалізм західної культури. Лише в індуській цивілізації існував такий же чіткий розподіл на релігію і політику. В ісламі Бог — це кесар, у Китаї та Японії кесар — це Бог, у православ'ї кесар — "молодший партнер" Бога. Це розділення і неодноразові зіткнення між Церквою і державою, типові для західної цивілізації, у жодній іншій цивілізації не мали місця. Це розділення влади дало неоцінимий внесок у розвиток свободи на Заході [15].
Релігія є елементом духовного життя людини, але вона водночас є джерелом інформації про існуючі на різних етапах розвитку людства способів господарювання, а в процесі формування і розвитку здійснює вплив на них: спричиняла певні господарські дії, стимулювала або стримувала економічну активність; релігійні організації самі виступали як господарюючий суб'єкт, вступали в економічні відносини між собою та з іншими суб'єктами, здійснювали вплив на економічний розвиток держави. І, безсумнівно, для кожної епохи, народу, держави, і звісно, релігії, пануючими стають свої норми та оцінки методів господарювання, оскільки, за словами С. Булгакова, людина завжди має певну філософію господарювання, тобто певну систему оцінки норм та ідеалів стосовно господарського життя [16].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"Релігійний економізм"“ на сторінці 2. Приємного читання.
