Сучасні наукові концепції побудови християнської економіки

Економіка та релігія

Він також відзначає панівне становище людини щодо світу речей. Як "горизонт і кордон між духовним і фізичним світом", людина знаходиться в центрі Творіння. Бог дав йому "існування — поряд з камінням, вегетативне життя — з деревами, чуттєве життя — з твариною і духовне життя — з ангелами".

Оскільки людина як духовна істота метафізично перебуває на вищому щаблі, ніж предмети, рослини і тварини, він має природне панування над усім матеріальним Творінням, право панування, яке однозначно підтвердив Бог. Як подоба Бога, людина має право керувати Творінням і перетворювати Землю на сферу існування, гідну людини. При цьому вона, зазвичай, не повинна вдаватися до трьох основних спокусливих прагнень — бажання насолоджуватися, бажання мати, бажання панувати, від яких застерігає Писання.

Сьогодні людині загрожує не тільки практичний матеріалізм, але й небезпека деспотичного зловживання владою, даною йому вдосконаленою технікою, над силами Всесвіту — і тим самим над людьми. Необхідно, щоб чоловік, який має владу над природою, володів би самим собою, щоби він використовував богобоязливо і сумлінно ті небезпечні сили, які він витягує з темних глибин природи.

Християнин побачить в земних речах дарунок Бога, тільки "додаток" у порівнянні з Порятунком і милістю, і протиставить загрозливим спокусам троїстий захист, рекомендований у книзі Товита: "молитва з постом і милостинею" [Тов. 12, 8]: молитва — проти "бажання панувати і бути значимим", піст — проти "бажання насолод", подаяння — проти "бажання володіти".

Щоб уникнути спокус, "слід керуватися цілісним знанням людини, беручи до уваги всі виміри її буття і підпорядковуючи матеріальні та інстинктивні аспекти людини його внутрішнім і духовним потребам" ("Centessimus annus", стаття 36). Тому критика звернена "не стільки проти економічної системи, скільки проти системи культурно-етичної". Якщо мета економіки абсолютизується у споживчому плані, внаслідок чого "виробництво і споживання товарів ставляться в центр суспільного життя", "то причини цього слід шукати не тільки і не стільки в самій економічній системі, скільки в тому, що вся суспільно-культурна система, нехтуючи етичними і релігійними аспектами, постаріла, обмежуючись єдино виробництвом благ і послуг" ("Centessimus annus", стаття 39). "Тому вкрай необхідна серйозна робота виховного та культурного характеру, яка виховує у споживачів відповідальне використання своїх можливостей вибору, формування високого почуття відповідальності у виробників і, насамперед, у професійних працівників засобів масової інформації, не кажучи вже про необхідність втручання державних властей" ("Centessimus annus", стаття 36).

Бог присвятив земні блага спочатку всьому людству як одній сім'ї. Тому людина повинна, якщо хоче здійснити своє панування над матеріальним світом, привласнити собі певні блага. З іншого боку, не можна відривати систему приватної власності від споконвічного права загального користування, оскільки домагання людиною благ, необхідних для її власного існування і розвитку, є невід'ємним природним правом, яке знаходиться "в тісному зв'язку з особистою гідністю та особистими правами людини" і якому підпорядковані "всі інші права, в тому числі і право власності та вільного обміну" ("Populorum progressio", стаття 22).

Якщо людина перебуває у злиденності, то природно-правове домагання перемагає будь-яку систему власності: "У крайній нужді все спільне". Пій XII застосував ці положення і до міжнародного співтовариства, заявивши, що несправедливим є, коли багаті країни "прагнуть до такого присвоєння корисних господарських ресурсів та сировини, що нації з менш сприятливими природними умовами залишилися виключеними з цього процесу".

Коли Павло VI знову наголосив на значенні традиційного вчення про власність в енцикліці "Populorum progressio" (22-23), це викликало майже сенсацію, що засвідчило, яким маловідомим є Християнське соціальне вчення.

Ідеї кардинала Й. Хеффнера підтверджують постійне використання й актуальність базових економічних понять і норм священних писань і розгляд їх змісту у сучасних умовах.

Слід відзначити, що існують різноманітні конкретні пропозиції щодо розроробки духовно орієнтованої господарської етики, яка спирається на вікові традиції християнства. При цьому визначаються умови, за яких біблійний духовно-економічний уклад формуватиме стратегічні перспективи розвитку економіки. Пропонуються засоби отримання соціального замовлення на розвиток і розповсюдження духовно-господарської етики.

Вивчення проблем економіки у світлі християнського соціального вчення стало предметом наукової праці відомого професора теології Карла-Хайнца Пешке, який розвинув ідею діяльності церкви не в галузі практичної реалізації певних стратегій економічної політики, а в сфері її сумісності з моральними цінностями і цілями людства.

Так, розглядаючи у світлі християнського вчення економічні теорії й системи, зокрема, ліберальний капіталізм, марксистський соціалізм, соціально-ринкове господарство, демократичний соціалізм, К.-Х. Пешке зробив цікаві висновки. Аналізуючи теорію ліберального капіталізму, він критикує її за неспроможність вирішити соціальні питання, що, на його думку, суперечить католицькому соціальному вченню, оскільки лібералізм викривлює пріоритет особистості й праці перед капіталом і не дає вірної відповіді на економічні й соціальні запити суспільства.

Щодо марксистського соціалізму, то вчення Церкви, на думку К.-Х. Пешке, відкидає таку версію за наступними причинами: через його заперечення приватної власності, яка порушує права людини і загальне благо; через хибну ілюзію рівності і придушення підприємницької ініціативи в ім'я цієї ілюзії; через уявлення про державу як про структуру з необмеженими владними повноваженнями. Зіставляючи системи ліберального капіталізму й марксистського соціалізму, К.-Х. Пешке робить висновок, що обидві системи є матеріалістичними за своєю орієнтацією, обидві є утилітарними, споживчими, хоча утилітаризм капіталізму має характер більш матеріалістичний, а соціалізму — партійний і націоналістичний, і жодна з цих форм не дає відповіді на питання про дійсний сенс життя і не відповідає вимогам християнської моралі.

Характеризуючи теорію соціального ринкового господарства, К.-Х. Пешке дійшов висновку, що воно покликане служити матеріальному, культурному, політичному й релігійному благу всіх членів суспільства; воно покоїться на двох стовпах — вільному ринку й державному контролі, не надаючи переваги жодному з них. Соціальне ринкове господарство забезпечує соціальний захист всіх верств і груп суспільства, формує підприємництво середнього класу як оплот економічної могутності, й теорія соціального ринкового господарства співпадає більш, ніж будь-який суспільний лад, з принципами католицького соціального вчення.

Стосовно ролі християнського соціального вченняу у господарському житті, то К.-Х. Пешке, аналізуючи ринкову економіку, робить наступні висновки. Конкуренція має відповідати соціальним цілям економіки всередині правового чи іншого ладу. Принцип егоїстичного інтересу, який працює в ринковій економіці, не є благородним і, хоча Церква визнає позитивні сторони ринку, але водночас вказує на необхідність спрямованості на спільне благо, виховання добродійної людини.

К.-Х. Пешке відмічає, що ступінь добробуту суспільства є немислимою без динамічної постаті підприємця, і християнська думка повинна розробляти стимули до економічної активності — заощадження, інвестування, винахідництва. Все це слугує суспільному благу, тому що соціально-економічна продуктивність буде тим досконаліша, чим діяльнішим буде дух. Досконалий підприємець — це імпульс творчого розвитку, бажання служити суспільству.

Розглядаючи питання етики споживачів з погляду християнської моралі, К.-Х. Пешке робить висновок, що бажання й рішення споживача повинні орієнтуватися на матеріальні й культурні завдання, які випливають з призначення людини і з потреби спільного блага, причому не тільки загального блага окремої країни, але всього людства і всього Божого творіння. Соціальне ринкове господарство не усуває різні форми егоїзму, але може їх усунути. Попит і пропозиція, виробництво й інвестиції повинні бути включені в систему високого призначення людини.

У світлі християнського вчення автором розглядається економічна роль держави. Правило, що визначає в цілому роль держави в економіці, базується на наступній ідеї: особистої відповідальності — скільки можливо, державного втручання — скільки потрібно. При цьому мають бути гарантовані суттєві права кожної особи.

Держава мусить рухатися шляхом утворення справедливих економічних інститутів. Автор звертає увагу на те, що гріховні суспільні структури часто піддаються нападкам у християнських колах, але створити дійсно справедливі структури вельми складно. Такі інститути не можуть бути організовані в культурному вакуумі, їм потрібен живий етос культури, який може з'явитися лише в процесі формування й наближення до ідеалу справедливого суспільства. Справедливі інститути економіки повинні втілюватися у цінностях, які засвоюються совістю громадян. Певною мірою існує небезпека, що власний інтерес придушує стремління до вищих цінностей. Тут Церква особливо прикликана до служіння суспільству, оскільки важливо, щоб морально-культурні інститути так же добре виконували своє завдання, як і економічні інститути.

Звідси робиться висновок, що до головного завдання держави належить гарантія мінімальних умов людської гідності для всіх. Вищий приорітет належить задоволенню основних потреб бідноти. І першою задачею Церкви у боротьбі з бідністю має бути підтримання здорової економіки.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасні наукові концепції побудови християнської економіки“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • > ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВЗАЄМОДІЇ ЕКОНОМІКИ ТА РЕЛІГІЇ

  • Участь церкви у створенні національного доходу

  • Обчислення національного доходу за Г. Кінгом

  • Національний дохід за розрахунками Б. Белла

  • Ревізія податного обкладання у Російській державі (1720 р.)

  • "Орелігійнення" продуктивних сил

  • "Релігійний економізм"

  • > БАЗОВІ ЕКОНОМІЧНІ НОРМИ, ПОНЯТТЯ, НАСТАНОВИ, ПРИПИСИ У СВЯЩЕННИХ КНИГАХ І РЕЛІГІЙНИХ ВЧЕННЯХ

  • Процес праці у релігійних вченнях

  • Даосизм: бездіяльна дія

  • Конфуціанство: діяльність заради суспільства

  • Буддизм: перевага споглядання над практичною діяльністю

  • Іудаїзм: сумлінна праця — обов'язок людини

  • Християнство: релігійно-економічний зміст поняття праці

  • Іслам: праця — один з видів служіння Аллаху

  • Землеволодіння в іудаїзмі

  • Ставлення до багатства у національних і світових релігіях

  • Релігійне нормування позики

  • Накладання та збір податків

  • Відносини оподаткування у християнстві

  • Благодійництво як перетворена форма сплати податків

  • Еволюція економічних понять у християнському вченні

  • Католицька соціально-економічна доктрина ХІХ—ХХ ст.

  • Руська Православна Церква про сучасні принципи та правила господарювання

  • Протестантизм як революційний шлях модифікації базових релігійно-економічних норм

  • Сучасна соціальна позиція протестантських церков

  • Ставлення до матеріальної сторони життя у сучасному іудаїзмі

  • Відмінності у вирішенні господарських питань всередині ісламу

  • Реформаторський рух в індуїзмі

  • Конфуціанство і модернізація економіки

  • Модифікації шляхом пристосування

  • Старообрядці

  • Сучасні наукові концепції побудови християнської економіки
  • ГОСПОДАРСЬКИЙ ХАРАКТЕР РЕЛІГІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ІСТОРИКО-ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ

  • Монастирське землеволодіння

  • Повинності селян на користь монастирів

  • Торгівля

  • Промисли

  • Реформування церковної сфери у ХУШ-ХІХ ст.

  • Поземельна власність монастирів

  • Державна грошова допомога монастирям

  • Промислова і торгова діяльність

  • Доходи від нерухомості

  • Церковне промислове будівництво

  • Облаштування монастирських готелів

  • Доходи соборів і приходських церков

  • Монастирські багатства

  • Доходи від продажу релігійних товарів і послуг

  • Пожертвування на користь монастирів

  • Монастирські грошові капітали

  • Витрати церковних установ — власні та соціально спрямовані

  • Діяльність закладів сфери послуг. Благодійництво

  • Церковна бухгалтерія

  • Католицька церква

  • Землеволодіння і землекористування

  • Використання лісів

  • Садівництво і городництво

  • Виноградарство і виноробство

  • Тваринництво

  • Промислове виробництво

  • Участь у будівельних роботах

  • Організація лікувальних закладів

  • Мормони (Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів)

  • ВИКОРИСТАННЯ РЕЛІГІЙНИХ УСТАНОВОК В ЕКОНОМІЧНІЙ діяльності

  • Власність

  • Ставлення до праці

  • Оплата праці

  • Партнерська угода і підприємницький прибуток

  • Правила торгівлі

  • Кредитування

  • Суботні заборони

  • Харчові заборони

  • Релігійно-економічні настанови в ісламі

  • Ісламська економіка

  • Праця в ісламі

  • Сільське господарство. Використання землі

  • Торгівля

  • Встановлення ціни

  • Співвідношення праці й капіталу

  • Кредитування

  • Іпотека

  • Страхування

  • Специфічне релігійне виробництво в ісламі

  • "ЕКОНОМІЗАЦІЯ" РЕЛІГІЇ ТА "ОРЕЛІГІЙНЕННЯ" ЕКОНОМІКИ

  • Підприємницька діяльність

  • "Комерційні культи"

  • Орієнтація сучасного виробництва на релігійні групи споживачів

  • Експлуатація релігійних елементів у рекламі

  • Релігійні складові сучасного менеджменту

  • ЕКОНОМІКО-РЕЛІГІЙНІ ВІДНОСИНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ. РЕЛІГІЙНА МІГРАЦІЯ

  • Релігійна глобалізація

  • Організація хаджу як міжнародний проект

  • Виробництво халяльної та кошерної продукції в умовах глобалізації

  • Ісламські банки

  • Релігійна міграція

  • Релігійна міграція в Україні

  • Вплив міграції на релігійний фон країни

  • СЛОВНИК