На Соборі прозвучала ідея стабільності розвитку економіки. Було зазначено, що справедливість і рівність вимагають також, щоб мобільність, необхідна для розвитку економіки, реалізовувалася так, щоб не робити життя окремих людей і їхніх сімей хитким і ненадійним. Щодо тих робітників, які, походячи з іншої країни чи іншого регіону, своєю працею сприяють економічному розвитку даної країни або місцевості, то слід уникати будь-якої дискримінації в умовах їх праці та її оплати. Крім того, слід бачити в них не просто свого роду знаряддя виробництва, але особистості, і допомагати їм об'єднатися з сім'єю і забезпечити собі пристойне житло. Крім того, потрібно заохочувати їх вростання в суспільне життя країни або регіону, які їх приймають. Однак, у міру можливості, робочі місця слід створювати у власних регіонах.
У тих сферах економіки, де відбуваються зміни (наприклад, автоматизація), слід дбати про забезпечення кожного відповідною роботою, а також про надання можливості отримати відповідну технічну та професійну освіту; крім того, необхідно гарантувати прожиток і людську гідність — насамперед тим, хто через хворобу або вік перебуває в скрутних обставинах.
Отже, на Другому Ватиканському соборі були накреслені конкретні напрями розвитку економіки і бачення Католицькою церквою цього процесу.
Найважливішим моментом, що продовжив тлумачення поняття праці у Священному Писанні, є висновки Другого Ватиканського собору, зроблені у Розділі ІІ "Про деякі принципи, що керують усім економічним і суспільним життям".
У документах Собору пояснюється, що людська праця полягає у виробництві благ і в обміні ними або в наданні економічних послуг і підноситься над іншими елементами економічного життя, що мають цінність лише як знаряддя.
Собор визначив місце і роль праці наступним чином. Праця — незалежно від того, чи здійснюється вона людиною з власної волі, чи під керівництвом іншої особи,— виходить безпосередньо від особистості, яка немов би накладає на природу свою печатку і підпорядковує її своїй волі. Своєю працею людина зазвичай підтримує своє життя і життя своїх близьких, об'єднується зі своїми побратимами і служить їм, може проявити справжню любов і сприяти вдосконаленню творіння Божого. Більше того: через працю,
присвячену Богу, людина приєднується до самої спокутної справи Ісуса Христа, Який надав праці високу гідність, власноруч працюючи в Назареті.
Звідси виникає обов'язок кожної людини чесно працювати, а також і право на працю. А завдання суспільства — відповідно до існуючих у ньому умов допомагати громадянам знайти достатню можливість для праці. Нарешті, праця повинна винагороджуватися так, щоб людина мала змогу гідно розвивати матеріальне, соціальне, культурне та духовне життя — своє і своїх ближніх.
На Соборі відзначалося, що, оскільки економічна діяльність реалізується здебільшого в спільній праці людей, несправедливо і негуманно організовувати і спрямовувати її на шкоду будь-кому з працівників. Однак нерідко буває так, що робітники нібито потрапляють у рабство до власної праці. Це жодною мірою не виправдовується так званими економічними законами.
Тому весь процес плідної праці повинен бути пристосований до потреб особистості і до її способу життя, і насамперед — до її сімейного життя (особливо це стосується матерів); при цьому завжди необхідно зважати на вік і стать.
У матеріалах Собору зазначалося, що працівникам слід надати можливість розвивати свої здібності і свою особистість в процесі самої трудової діяльності. З належною відповідальністю віддаючі роботі свій час і сили, всі повинні, однак, мати достатній час для відпочинку, дозвілля, а також для розвитку сімейного, культурного, суспільного та релігійного життя. Більше того: необхідно, щоб всі працівники мали змогу вільно розвивати свої сили і здібності, якщо в професійному занятті вони не можуть їх удосконалювати.
Таким чином, документи Другого Ватиканського собору та папські енцикліки засвідчують невпинний процес еволюції релігійної думки, причому норми, поняття, настанови та приписи відчувають на собі осучаснення, тобто модифікуються під впливом існуючих реалій.
Слушною є думка, що для економічних поглядів Католицької церкви характерним є нормативний підхід до аналізу економіки, тобто висування певних вимог, що базуються на позаекономічних уявленнях про необхідний устрій всього суспільства і самої економіки.
Руська Православна Церква про сучасні принципи та правила господарювання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Католицька соціально-економічна доктрина ХІХ—ХХ ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.
