Так, у проповідях Будди демонструється марність намагань досягти хоч би якого матеріального добробуту. За його виразом, як прив'язаний до міцного стовбура собака, переміщується дурень неспокутуваний біля світового буття. Мучачи, обманюючи, дратуючи, гублячи, перетворюючи очікуване задоволення на страждання і смерть, панує невблаганна необхідність. Той, хто хоче придбати майно — купець, землевласник, пастух, солдат, чиновник,— повинен піддати себе стражданням, спеці, холоду, укусу змій, спразі та голоду. Якщо не придбає він бажаного, то скаржиться і тужить: даремно було те, що я потерпів, даремна вся моя праця. А як досягне він своєї мети, тоді зі страхом і труднощами охороняє придбане, щоб царі не викрали у нього або ж розбійники, щоб вогонь не спалив, вода не унесла, щоб не потрапило воно до рук ворожих управителів.
Не схвалюється пристрасне бажання збагатитися і в сучасному буддизмі. Духовний лідер Тибету Далай-лама XIV зазначив: "У безумстві нинішнього життя ми втратили розуміння справжньої цінності людини. Люди перетворилися на просту сукупність того, що вони виробляють. Вони діють як машини, функція їх — робити гроші. Це абсолютно невірно. Метою заробляння грошей є щасті людства, а не навпаки. Не люди для грошей, а гроші — для людей. Щоб жити, нам потрібно багато чого, отже, без грошей не обійтися, але ми повинні розуміти й те, що, коли багатства жадати надто сильно, гроші взагалі не приноситимуть користі. Як вчать нас святі Індії й Тибету, чим ви багатші, тим більші страждання відчуваєте".
За вченням про карму, жадібність, зажерливість, жорстокість ведуть до переродження у світ голодних духів (претів), які не можуть насититися, бо черево у них величезне, а рот — завбільшки з вушко голки. Водночас сам матеріальний добробут вважається свідченням гарної карми, а народження у багатій сім'ї — сприятливим переродженням.
У християнстві людина не повинна турбуватися про забезпечення себе земними благами, оскільки Бог подає їй все необхідне для життя: "... Не журіться про життя своє — що будете пити, ні про тіло своє,— у що зодягнетеся. ... Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартіші за них?" [Мт, 6:25-26].
У традиційному уявленні багатством є нагромаджені матеріальні блага. Сучасна економічна думка розглядає багатство як все, що люди цінують, і таке визначення дозволяє включити у нього матеріальні та нематеріальні цінності.
Проте у релігійних судженнях справжнім багатством вважаються високі релігійно-моральні якості — любов до Бога, до ближнього, милосердя, смиренність, правдолюбство, чистота думок та вчинків тощо. Про це йдеться у повчаннях як Старого, так і Нового Завітів. У Приповістях Соломонових знаходимо, наприклад, слова: "Дім праведного — скарб великий, а в плоді безбожного — безлад" [15: 6]; "Ліпше добре ім'я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото" [22: 1]. У Новому Завіті такі мотиви посилюються. "Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?" — промовляє Ісус до учнів [Мт, 16: 25]. В іншій притчі Він радить багатому юнаку: "Коли хочеш бути досконалим,— піди, продай добра свої та й убогим роздай,— і матимеш скарб ти на небі" [Мт, 19: 21]. При цьому роздавати майно слід було з любов'ю до ближнього: "І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та Любові не маю,— то пожитку не матиму жодного!" [І Кор., 13: 3]. За свою щедрість християнин мав отримати винагороду: "Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком!" [ІІ Кор., 9: 7-8].
У Нагірній проповіді Ісус називає тих, на кого очікує Царство Небесне: на вбогих духом, засмучених, лагідних, милостивих, чистих серцем, миротворців, гнаних за правду.
В ісламі всі багатства і блага, які дав Аллах, повинні обов'язково споживатися людьми, щоб вони отримували від них користь: "Аллах підкорив вам усе, що є на небесах і все, що є на землі, і щедро обдарував вас благами Своїми, як зовнішніми, так і внутрішніми" [Коран, 31:20].
У Корані знаходимо багато положень щодо природних багатств, які є результатом милості Аллаха. Він наповнив світ всіма благами, які можна відшукати у будь-якому місці. У Корані сказано: "Хіба не бачиш ти, що Аллах посилає воду з неба, і Ми виробляємо цим плоди різного кольору; і в горах є білі та червоні смуги, різних кольорів, а деякі з них чорні, як ворон. І подібно цьому люди, і звірі, і худоба різних кольорів..." [35:27-28]. Отже, щоб збагатитися, необхідно лише прагнення використати їх та людська праця.
При цьому багатство може бути отримане без порушень законів ісламу. Пророк Мухаммед роз'яснював: "Якщо хтось зібрав багатства недозволеним шляхом, а потім витратив їх на благодійність, це не зараховується йому, а лише ляже тяжким гнітом на нього". Також він казав: "Якщо людина наживає своє багатство, майно недозволеними шляхами, а потім робить благодійність, це не буде прийнято (Аллахом). Вона не отримає благословення, куди б їх не витратила. Її багатство не залишиться (після її смерті), а буде з нею в пеклі. Воістину, Аллах не спокутує один поганий вчинок іншим поганим вчинком .".
Неможливим для мусульманина є пишання своїм багатством і зарозумілість через нього — у такому випадку заробіток вважається недозволеним, навіть якщо він отриманий законним шляхом.
В ісламі багатство засуджується тільки якщо воно веде до беззаконня, до скоєння гріхів, непослуху, розпутства і невіри у блага Аллаха. Майно Аллах дає людям як засіб для того, щоб прогодуватися [Коран, 4:5]. Той, хто помер, захищаючи своє майно, той вважається мучеником.
Іслам забороняє марнотратство, але водночас засуджує жадібнсть і скупість. Водночас власність людини є недоторканною. У Корані записано: "У відплату за те, що вони скоїли, відсікайте руки злодію та злодійці як покарання від Аллаха, адже Аллах — Великий, Мудрий" [Коран, 5:38].
В ісламських законах ретельно розглядаються питання матеріального забезпечення родини. Серед чотирьох критеріїв, за якими слід обирати дружину, Пророк Мухаммед називав першим матеріальну забезпеченість, хоча головним фактором, певна річ, має бути релігійність обраниці. З цього приводу він застерігав: "Не одружуйтесь на дівчині [лише] через її красу, бо це може погубити її; і не одружуйтесь [лише] через її багатство, бо це зробить її непокірною. Одружуйтесь на дівчині через її релігійність!".
При укладанні шлюбу чоловік має виплатити дружині махр — цінний весільний подарунок, який являється виключно власністю дружини і зберігається за нею у випадку розлучення по ініціативі чоловіка або у випадку його смерті. Махр може становити будь-яка цінність або рухоме чи нерухоме майно, що мають певну вартість. Мінімальний розмір махра — 10 дирхамів (тобто 30 грамів срібла або їх вартість), максимальний не обмежений, але бажано, щоб він становив не більше 500 дирхамів (1500 грамів срібла або їх грошовий еквівалент). Він визначається обома сторонами і фіксується у свідоцтві про шлюб, яке видається реєструючою особою — імамом, каді, муфтієм.
У Корані закріплене також канонічне право спадкування [4:12]. Якщо спадщину отримує чоловік, то вона становить половину майна дружини, якщо у них немає дитини; якщо дитина є — чоловікам належить чверть спадщини після виплат по заповіту і боргам. У випадку смерті чоловіка дружина отримує чверть майна, якщо він не мав дитини, за наявності дитини — 1/8 доля спадщини. Розмір заповіту не повинен перевищувати третину від всієї спадщини.
Релігійне нормування позики
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ставлення до багатства у національних і світових релігіях“ на сторінці 2. Приємного читання.
