Загальні положення, якими регулюються питання захисту інтелектуальної власності – авторських прав, суміжних прав та прав виробників баз даних, викладені у Кодексі інтелектуальної власності Франції. Цим кодексом визначаються поняття літературної та художньої власності, власників прав, різновиди прав (авторські, особисті немайнові, економічні), терміни захисту, дії з правами, технічні заходи захисту інтелектуальної власності, порядок захисту винаходів і технічних знань, товарних знаків, юридична відповідальність за підробки (плагіат), порядок вирішення судових спорів, пов'язаних з інтелектуальною власністю.
З 2009 року законом № 2009-669 від 12 червня "Про поширення та захист творів мистецтва в Інтернеті" введено в дію механізм захисту інтелектуальної власності в обчислювальних мережах, що отримав назву "правило трьох попереджень". Відповідно до цього Закону визначена урядом приватна компанія здійснює технічними засобами пошук файлообмінних ресурсів та користувачів, які нелегально завантажують файли (програмне забезпечення, мультимедіа тощо), захищені авторським правом. ІР-адреси таких користувачів передаються до спеціального державного органу, що інформує інтернет-провайдерів локального рівня, які зобов'язані надіслати користувачу електронною поштою попередження про незаконність його дій. У випадку якщо користувач, після отримання двох попереджень про незаконне завантаження або перегляд контенту, втретє вчинив аналогічну дію, установчі дані про цього користувача передаються до суду. За рішенням суду користувач, який вчинив зазначені незаконні дії, може бути притягнутий до відповідальності у вигляді позбавлення права використовувати інтернет протягом року, штрафу у розмірі до 30 тис. євро і, навіть, бути ув'язненим терміном до 2 років. Крім того, зазначеним Законом передбачається відповідальність для інтернет-провайдерів, які не відключать порушника від інтернету, у вигляді штрафу у розмірі до 5 тис. євро. Для того, щоб користувачі не мали можливості змінювати провайдерів, створено єдину базу даних, "чорний список" порушників, до якої мають доступ усі провайдери.
Регулювання діяльності засобів масової інформації здійснюється відповідно до Закону "Про свободу преси" від 1881 р. Крім того, з 1984 р. діє Закон "Про обмеження концентрації та забезпечення фінансової гласності й плюралізму підприємств преси", існує система державної фінансової підтримки електронних засобів масової інформації без втручання держави у використання виділених нею коштів і в професійну діяльність телерадіоорганізацій. Принциповою є державна політика Франції щодо захисту національної самобутності у медіапросторі: 60 % телерадіоефіру має заповнюватися власною аудіовізуальною продукцією, причому 40 % з неї має бути франкомовною та трансльованою у прайм-тайм.
За використання друкованих та аудіовізуальних засобів, зокрема засобів масової інформації, для поширення провокаційних закликів, спрямованих проти державної влади, деморалізації армії, оприлюднення інформації, яка містить посягання на особу, судову владу, передбачена кримінальна відповідальність.
Французький законодавець у сфері ІБ значною мірою опікується питаннями захисту приватного життя та недоторканості особи, що безпосередньо відображено у Книзі Другій Кримінального кодексу "Про злочини та проступки проти особи". Зокрема, його положеннями передбачена відповідальність за: застосування пристроїв прослуховування (ст. 226-1); розголошення інформації про приватне життя (ст. 226-2); порушення таємниці листування, в тому числі електронного (ст. 226-15); розкриття професійної таємниці (судової, медичної) щодо особи (ст. 226-13).
Нова французька стратегія безпеки передбачає посилення ролі Євросоюзу у справах оборони та національної безпеки. З огляду на це, у питаннях нормативного регулювання інформаційної діяльності та ЗІБ, Франція значною мірою спирається на європейське законодавство, зокрема: Директиву Парламенту і Ради ЄС №95/46 від 24 жовтня 1995 року "Про захист приватних осіб у галузі обробки персональних даних та щодо вільного руху таких даних"; Регламент Парламенту і Ради ЄС № 45/2001 від 18 грудня 2000 року "Про захист фізичних осіб у сфері обробки особистої інформації інституціями і органами Співтовариства та про вільний рух такої інформації", Резолюций Ради ЄС "Про законний моніторинг телекомунікацій" №329/01 від 17 січня 1995 року.
Законом № 2005-493 від 19 травня 2005 року у Франції ратифіковано Конвенцію Ради Європи "Про кіберзлочинність", відповідно до якої комп'ютерні злочини класифікуються за двома напрямками:
• 1) інформаційні технології як засоби виконання незаконних дій (продажу контрафактних товарів, заборонених ліків, сутенерства, дитячої порнографії, незаконних фінансових махінацій тощо);
• 2) інформація як об'єкт злочину (несанкціонований доступ, порушення цілісності даних, махінації в платіжних системах та ін.).
З огляду на те, що комп'ютерні злочини спричиняють значні фінансові збитки у різних сферах підприємницької діяльності, глава "Про посягання на системи автоматизованої обробки даних", міститься у Книзі Третій Кримінального Кодексу Франції "Про майнові злочини та проступки".
Закон № 2000-230 від 13 березня 2000 року "Про внесення змін до доказового права відносно інформаційних технологій і відносно цифрового підпису" свідчить про особливу увагу законодавця до проблеми розслідування комп'ютерних злочинів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФРАНЦІЇ“ на сторінці 4. Приємного читання.
