Національний брендинг: стратегія розвитку, основні комунікатори і канали комунікації

Забезпечення інформаційної безпеки держави

Використання символічних ресурсів керівниками нерідко покликане вирішувати їх прагматичні завдання: виграти вибори, провести через парламент певний законопроект. Але набагато важливіше, коли символічна політика згуртовує суспільство, звертаючись до національних почуттів народу, патріотизму і громадянськості. Особливу роль символічні політичні дії відіграють у часи криз. Тоді з їх допомогою стає можливим посилювати емоційну підтримку в момент, коли інструментальна підтримка вичерпалася. Найяскравішими прикладами ефективного використання символів політиками є: промова Перікла в Афінських народних зборах з приводу завершення першого року Пелопонесської війни, промови Ф. Рузвельта під час великої депресії, виступи У. Черчілля в 1940 р., коли Англія наодинці змушена була вести війну з нацизмом.

При формуванні позитивного іміджу сучасної України слід не тільки використовувати вже існуючі символи, а й створювати нові як засіб єднання народу на основі базових цінностей. Символи слід відбирати з урахуванням їх позитивного впливу на імідж України. З цією метою доцільно застосовувати спеціальні ініціативи держави: спонсорство (наприклад, Олімпійські ігри або чемпіонат світу з футболу); спеціальні заходи і конференції (культурні заходи – виставки Expo, Grune Woche, Leipziger Messe, кінофестивалі, політичні конференції і т.ін.); організації, засновані державою, та членство в них; військові паради.

Важливу роль у просуванні іміджу країни відіграють експортовані товари та послуги. Поки ще закордонним споживачам досить складно провести паралель між Україною і товарами, які їм хотілося б тут придбати. Жоден з українських брендів не став настільки популярним в Європі, Північній Америці чи країнах Азії, щоб покращити репутацію українських товарів.

Серед добре розкручених українських брендів можна виділити всього декілька: наприклад Nemiroff, Roshen, "Наша Ряба"; "Метінвест" – найбільший в Україні і один з найбільших в СНД виробників залізорудної сировини і сталі; "Київстар", який продовжує процес об'єднання з "Beeline- Україна", ПрАТ "Українські радіосистеми" і ТОВ "Голден Телеком"; ПАТ "Запоріжтрансформатор", який є одним із найбільших спеціалізованих підприємств у світовому трансформаторобудуванні й займає провідне місце в Україні та країнах СНД з виробництва, постачання та сервісного обслуговування силових і розподільних трансформаторів, трансформаторів спеціального призначення всього діапазону потужностей і напруг, перемикаючих пристроїв для регулювання трансформаторів; ТОВ "Фоззі- Фуд" – структурна одиниця Fozzy Group, яка є одним з найбільших операторів ритейлу в Україні; торгова мережа "АТБ"; ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" – найбільше металургійне підприємство України; "МТС Україна"; "Мотор Січ" – одне з провідних світових підприємств, що займається розробкою, виробництвом, ремонтом і обслуговуванням авіаційних газотурбінних двигунів для літаків і вертольотів, а також промислових газотурбінних установок; "НІБУЛОН"; METRO Cash & Carry, що є торговим підрозділом німецької METRO Group – однієї з найбільших міжнародних торгових компаній світу.

Бренд – це не просто торговий знак або територіальний символ. І його не можна створити на порожньому місці. Національний бренд повинен представляти країну як державу, що володіє унікальним потенціалом у галузі виробництва товарів і послуг, з багатим науковим і освітнім потенціалом, культурними традиціями, природно-рекреаційними ресурсами. Для того щоб створити такий бренд, необхідно почати зі створення брендів регіонів. Підготовка та реалізація цієї програми потребує використання різних механізмів комерційного та політичного маркетингу. Бренд території – це люди, які проживають у певному регіоні. Це – взаємини між бізнесом і владою. Це – товари, які виробляються на даній території. Це – сучасна соціальна інфраструктура. Це – інвестиційна привабливість, культура, пам'ятки, що привертають увагу туристів і т. ін.

Успішний брендинг говорить не про народ як такий, а про продукти або таланти країни. Створення бренду держави є комплексною проблемою, яку здатен вирішити уряд. Грамотно проведена бренд-політика держави сприяє просуванню позитивного іміджу держави, що забезпечує лояльність інвесторів, туристів та ін. Бренд – це відповідь на питання, скільки коштує країна. Вдалий брендинг дозволяє ефективно боротися за світові інвестиції та туристичні потоки.

У процесі національного брендингу необхідне партнерство уряду, бізнесу та суспільства. Причому основна частка фінансування брендингу держави повинна бути покладена на бізнес, який найбільше зацікавлений в іноземних інвестиціях і просуванні своїх товарів і послуг за кордоном. Як відомо, знамениті національні бренди зобов'язані своїм існуванням міжнародним компаніям.

Досвід багатьох країн показує, що їх брендингова політика заснована на концепції відомого маркетолога У. Олінса, в якій процес створення національного брендингу поділяється на сім етапів.

На першому етапі рекомендується для розробки програми національного брендингу створення спеціальної групи, що складається з експертів від уряду, громадськості, бізнесу, літератури і мистецтва, освіти, ЗМІ. Для створення позитивного міжнародного іміджу країни державні органи створюють спеціальні організації, прикладом яких можуть служити Presence Switzerland в Швейцарії або Instytut Marki Polskiej в Польщі. Більш відомими структурами є Інститут Гете, Французький альянс або Британська рада, створені як інструменти реалізації публічної дипломатії своїх країн. Публічна дипломатія – це інструмент узгодження актів зовнішньої політики держави зі стратегією створення національного бренду, який є найважливішою складовою в механізмі побудови і просування бренду країни.

На другому етапі проводяться соціологічні дослідження стану іміджу держави на міжнародній арені та всередині країни. Мета даного етапу полягає в тому, щоб з'ясувати, як бачать країну її громадяни зараз, і якою б вони хотіли її бачити в майбутньому; як бачать країну іноземці? При визначенні основних напрямів бренд-політики слід враховувати специфіку різних цільових груп. Так, увага інвесторів має бути спрямована на поліпшення інвестиційного клімату, для туристів – на привабливість умов для туризму і відпочинку.

На третьому етапі ведуться консультації з авторитетними громадськими діячами з приводу корекції іміджу держави, в процесі яких визначаються його сильні та слабкі сторони. Результатом є порівняння думки експертів з думкою експертної групи, що працювала в ході проведення першого етапу.

На четвертому етапі формулюється ключова ідея, яка стане підставою стратегії побудови бренду держави. Для цього використовується така методика: експерти формулюють ідею в обсязі сторінки, а потім скорочують текст до однієї фрази. Так утворюється слоган іміджевої кампанії. Фахівці звертають увагу на те, що тут неприпустимі порожні обіцянки і обман. У слогані повинна формулюватися мета, до якої необхідно прагнути.

На п'ятому етапі розробляється візуальне оформлення центральної ідеї. Для цього залучаються відомі художники, які спеціалізуються на національній проблематиці. Отриманий графічний бренд поширюється у всіх публічних місцях.

На шостому етапі проводиться соціологічне дослідження реакції цільових груп (іноземні громадяни, місцеве населення та ін.) на появу нового бренду.

На сьомому етапі розробляються механізми просування національного бренду.

Успіх національного брендування залежить від спільних зусиль держави та приватного сектору, співпраці з представниками громадських організацій. Важливе значення в цьому процесі мас інформаційно- технологічна складова. Йдеться про форми, засоби і шляхи "продажу" або розповсюдження бренду, де ключову роль відіграють рекламні та PR- технології. У процесі формування іміджу та бренду держави беруть участь державні структури та органи влади, всі види засобів масової інформації (державні і незалежні, вітчизняні та зарубіжні), неурядові громадські організації і різні фонди, що діють як на території країни, так і за кордоном, фахівці зі зв'язків з громадськістю, окремі індивіди.

Важливу роль у створенні бренду держави відіграють інформаційні технології, які повинні застосовуватися, в першу чергу, для поліпшення внутрішнього і зовнішнього інформування про наявні досягнення.

Отже, політична модернізація (ключовий компонент якої – формування відповідних демократичних інститутів і управлінських практик) виступає одним з факторів (поряд з міжнародними відносинами, політичними подіями всередині країни і за її межами, економічним рівнем розвитку), що впливають на стан іміджу держави. Відповідно, для досягнення цілей модернізації України необхідно в першу чергу орієнтуватися на розвиток відносин з розвиненими західними країнами. Дискусії про модернізацію, що останнім часом активізувалися в Україні, свідчать про те, що українська влада не тільки прагне домогтися більшої легітимності в очах власного населення, але і бажає забезпечити передумови інтеграції країни в міжнародне співтовариство. Однак при зіткненні з великим внутрішнім опором реальна політична модернізація підміняється символічними кроками.

Зниження рівня демократії в Україні ускладнює будь-які спроби покращити міжнародний імідж України як рівного партнера. Поліпшення репутації України в системі міжнародних відносин вимагає не тільки економічного зростання і технологічного розвитку, а й реальної модернізації існуючої політичної системи. Причинами, що ускладнюють формування позитивного іміджу України, с: дефіцит реальних досягнень у внутрішній і зовнішній політиці; відсутність чіткої і продуманої державної імідж-політики; низький рівень активності органів виконавчої влади, зокрема, МЗС в організації іміджмейкінгу України; недостатня інтегрованість України у міжнародний інформаційний простір; слабка інформованість населення і міжнародної громадськості про проведені політичні й соціальні реформи; відсутність необхідної для презентації України за кордоном матеріально- технічної бази.

Удосконалення політичної системи, впровадження в український політичний процес сучасних, дієвих методів і практик дозволять забезпечити відповідне адекватне реагування системи на формати сучасного життя, що стрімко змінюються. Це і означатиме політичну модернізацію країни. Результатом такого інноваційного вдосконалення стане формування нового, дійсно демократичного типу взаємодії суспільства і влади, за якого громадяни країни зможуть реально впливати на процес прийняття політичних рішень на всіх рівнях влади. А значить, можна розраховувати на поліпшення іміджу держави як у сприйнятті власних громадян, так і зарубіжної громадськості.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Національний брендинг: стратегія розвитку, основні комунікатори і канали комунікації“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ У США

  • Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки США

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки США

  • Діяльність спеціальних служб США у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки США.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

  • Інформаційні права людини та громадянина у Великобританії

  • Захист інформації

  • Забезпечення кібербезпеки

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії

  • Уряд

  • Судова влада

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Великобританії у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави

  • Підрозділи протидії кіберзлочинності

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФРАНЦІЇ

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Франції.

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Франції у сфері забезпечення інформаційної безпеки.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки Франції.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки ФРН

  • Особливості системи забезпечення національної, державної та інформаційної безпеки ФРН

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів ФРН у сфері забезпечення інформаційної безпеки

  • Федеральне та Земельні відомства з охорони Конституції – БФФ/ЛФФ (Вundesund Landesamtenfur Verfassungsschutz – BfV/LfV, verfassungsschutz.de)

  • Федеральна служба охорони кордону – БГС (Bundesgrenzschutz – BGS)

  • Митне кримінальне відомство – МКВ (Zollrechtkriminelle Amt – ZKA)

  • Залізнична поліція Федерального міністерства транспорту

  • Федеральна розвідувальна служба – БНД (Bundesnachrichlendienst – BND)

  • Особливості місця і ролі бундесверу в системі забезпечення оборони та інформаційної безпеки Німеччини

  • Командування стратегічної розвідки бундесверу – КСР

  • Система SAR-Lupe

  • Центральна лабораторія досліджень Бундесверу в області технічної розвідки

  • Центр розвідки федеральних Збройних сил – Бундесверу

  • Особливості вирішення у Бундесвері проблем протидії загрозам кібернетичним війнам

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки ФРН

  • Особливості співробітництво неурядових організацій і підприємницьких структур

  • Особливості місця та ролі ЗМІ в інформаційній системі ФРН

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

  • Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • Законодавчу основу системи правового ЗІБ РФ

  • Інформація як об'єкт безпекознавчого і юридичного захисту: основні властивості та характеристики безпеки використання інформації в Росії

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • Особливості функціональних обов'язків органів влади і виконавчих суб'єктів РФ щодо організації та реалізації державної політики інформаційного протиборства

  • Діяльність спецслужб та правоохоронних органів РФ у сфері забезпечення інформаційної безпеки

  • Головне розвідувальне управління Генерального штабу Збройних сил (ГРУ ГШ ЗС РФ)

  • Федеральна служба безпеки Poсії (ФСБ)

  • Органи Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Нормативні акти, які закріплюють концептуальні положення забезпечення інформаційної безпеки України

  • Нормативні акти конститутивного напрямку, які закріплюють визначальні положення щодо забезпечення інформаційної безпеки України

  • Нормативні акти вищих та центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України

  • ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ СУБ'ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Діяльність спеціальних служб України у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.

  • ПІАР-ТЕХНОЛОГІЇ В СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФІЯ, ТЕНДЕНЦІЇ, ІНСТРУМЕНТАРІЙ

  • Блок 3. Звернення до воїнів як піар-текст: факти стародавньої історії

  • Блок 4. Хаммурапі – цар Вавилона: історична довідка

  • Блок 6. Технології Сунь-Цзи у війнах третього покоління від Клаузевіца до Сунь-Цзи

  • Аналіз визначень піару

  • Блок 7. Постомодернізм. Базові параметри

  • Блок 9. Катастрофа Boeing 777 під Донецьком (липень, 2014) як привід для формування альтернативних реальностей російською пропагандою

  • Блок 10. Медіавіруси, що розповсюджувалися російськими ЗМІ під час конфлікту на Сході України (2014-2015рр.)

  • Блок 11. Російсько-український конфлікт на Сході України: атака симулякрів

  • Блок 12. Турнір троянд (Tournament of Roses) до 50 річчя ВПС США як одна з най відоміших піар-акцій 21 століття

  • Планування

  • Блок 13. Розбудова іміджу держави та ЇЇ силових відомств: піар-досвід агентства "Едсльман"

  • Хронологія й динаміка розвитку піару в секторі безпеки та оборони

  • Блок 15. New York Times про Комітет Крила

  • Блок 16. Вікна ТАСС: від пропаганди до піару

  • Блок 17. Комунікаційні технології усної пропаганди

  • Блок 18. Кодекс професійної поведінки IPRA

  • Блок 19. Навчання Viking-2005: перший досвід українських СІМІС

  • Блок 20. Приклади військово-цивільного співробітництва

  • Основна інформація щодо реорганізації' військово-цивільного співробітництва під час надання допомоги

  • Блок 20. Комісії правди у контексті військово-цивільного співробітництва

  • Блок 21. Підготовка фахівців, що володіють навичками стратегічних комунікацій: приклад Канади

  • Піар-комунікація як сегмент сучасного сектору безпеки

  • ІМІДЖЕЛОГІЇ ІНСТИТУТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ ТА ЇХ ФАХІВЦІВ: ФІЛОСОФІЯ, ІСТОРІЯ, КУЛЬТУРА

  • Блок 2. М. Макіавеллі про образ государя

  • Блок 3. Ідеї Цезара Ломброзо щодо зовнішніх проявів кримінальних схильностей людини

  • Блок 5. Деякі догми бусідо

  • Блок 6. З історії лангобардів

  • Зведення героїв у ранг святих як процес історичної іміджетворчості

  • КОМУНІКАТИВНА ІМІДЖЕВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: СУТНІСТЬ, СТАН, НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ

  • Блок 1. Доброчесність як підгрунтя іміджу та авторитету

  • Блок 3. Стратегії формування бажаного іміджу в ізраїльських спецслужбах

  • Блок 4. Імідж першої особи: історичний аспект. Франція

  • Блок 6. Із інтерв'ю Г. Почепцова "Україні потрібен власний масовий герой книг та фільмів, без яких не буває ні однієї сильної нації"

  • Комунікативно-прагматичні підходи до іміджбілдингу в сучасному науковому дискурсі

  • Блок 8. Позиціювання як стратегія в рекламній комунікації інститутів сектору оборони та безпеки світу

  • Блок 10. Фрагменти комунікацій з інтернет-ресурсів батальйону "Донбас"

  • Блок 12. Модель зовнішнього іміджу держави

  • КОРПОРАТИВНИЙ ІМІДЖ ІНСТИТУТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ

  • Блок 2. Визначення поняття корпорація у довід ликових виданнях Большая советская энциклопедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: slovari.yandex.ru

  • Робота в команді: імідж +

  • Корпоративний імідж: підходи до визначення

  • Блок 4. Міжнародні практики формування іміджу розвідувальних служб як даності та фонової присутності

  • Блок 5.Формування фонового іміджу та іміджу даності розвідки МІ-6

  • Блок 6. Принципи формування місії інституту сектору безпеки

  • Рамкова програма партнерства

  • Блок 9. Формування корпоративного іміджу МІ-5

  • Блок 10. Реконструювання іміджу Моссада

  • Стратеги корпоративного іміджу

  • Блок 11. Постконфліктне реформування сектору безпеки Боснії: приклад ребрендінгу

  • ІМІДЖБІЛДИНГ ІНСТИТУТІВ СУЧАСНОГО СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ

  • Світовий досвід розбудови іміджу інститутів сектору безпеки та оборони

  • ІМІДЖ, БРЕНД ТА ПОЛІТИЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ

  • Роль політичної модернЬації у формуванні іміджу України

  • Інформаційно-комунікаційні механізми іміджевої презентації політичної модернізації України

  • Національний брендинг: стратегія розвитку, основні комунікатори і канали комунікації
  • ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки у Сполучених Штатах Америки

  • Особливості підготовки фахівців з інформаційної безпеки у Російській Федерації

  • Особливості підготовки фахівців з інформаційної безпеки у європейських країнах

  • Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки в Китайській Народній Республіці

  • СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Організаційні засади удосконалення безперервної багаторівневої системи підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

  • Особливості професійного відбору та психолого-педагогічного супроводження підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

  • Удосконалення адаптації населення України до інформаційного суспільства в контексті інформаційної безпеки держави