Розділ восьмий. Організаційні форми навчання

Індивідуальна форма навчання не визначає ніякого впорядкування занять ні в часі, ні в просторі, не визначає ніякої організації занять, а акцентує лише увагу на характері взаємодії між учителем і учнем, тому вона не є системою навчання а є просто формою навчання.

В історії світової школи відома так звана предметно-урочна форма організації навчання. Вона не вимагає сталого складу учнів, тобто вона індиферентна стосовно учнів, тому не може передбачати відповідальності за результати навчання, виховання і розвитку учнів, а точніше не може забезпечити конкретного учня чи усіх учнів системою знань, високим рівнем розумового розвитку та вихованістю, оскільки сам об'єкт і суб'єкт навчання є невизначеним.

Тому це лише форма організації занять, риси системи навчання цій формі організації навчання притаманні не всі, тому системою навчання її назвати важко.

Таким чином, ми маємо одну-єдину систему навчання – класно-урочну, всі інші – це форми організації занять, які не мають системних властивостей.

Усвідомлення вчителями позитивних та негативних рис урочної, індивідуальної та лекційно-семінарської форм організації навчання, а з іншого боку – посилена увага педагогічної громадськості до проблем врахування в навчально-виховному процесі індивідуальних відмінностей школярів зумовили інтенсивний творчий пошук учителів у напрямі органічного поєднання позитивних якостей, рис усіх форм навчання в єдине ціле.

Логіка пошуків виявилася простою: в умовах одного уроку таке поєднання позитивних якостей усіх форм навчання затруднене, але в умовах реалізації навчального процесу при вивченні всієї теми таке поєднання не викликає великих труднощів. Отже, в реалізації об'єднуючої ідеї для побудови комплексу організаційних форм навчання із використанням позитивних рис елементів усіх трьох форм організації навчання, увага вчителів перемістилася з конкретного уроку на вивчення всієї теми. У зв'язку з цим стає актуальним тематичне планування організаційних форм навчання, розробка їх комплексу, в якому чітко визначена тема кожного уроку мала б і наперед заплановану організаційну форму: лекцію, семінар, практичні заняття, різні типи уроків з елементами індивідуалізації навчання та внутрішньої (рівневої) диференціації.

Отже, індивідуальна та групова форми організації занять мають цілу низку позитивних і негативних якостей. Однією з модифікацій групової форми організації навчання є класно- урочна система навчання. Застосування системного підходу до вивчення класно-урочної системи навчання дає можливість всебічно і глибоко з'ясувати її суть та особливості використання. Одним із варіантів здійснення класно-урочної системи є лекційно-семінарське навчання, яке також має позитивні і негативні якості, характерні для групової форми організації навчання та класно-урочної системи навчання.