Розділ восьмий. Організаційні форми навчання

– Навчання носить цілеспрямований характер.

– Навчання є основою для забезпечення розвитку та виховання.

VI. Емерджентна властивість. Нею є результат навчання кожного конкретного учня, що виражається у досягненні ним певного рівня освіти (навчання, вихованості, розвитку). Зауважимо, що так виглядає будь-яка система навчання.

8.1.3. Класно-урочна форма організації навчання.

Автором її є великий чеський педагог Ян Амос Коменський (1592- 1670). Суть цієї форми він обґрунтував у “Великій дидактиці”. Вчений виходив із положення, що людина – це частинка природи, а тому на її навчання і виховання можна перенести ті закономірності, які діють у природі. Якщо в природі панує чіткий порядок, послідовність, систематичність, то й у навчанні дітей усі ці принципи теж повинні використовуватися. Вони і покладені в основу класно-урочної форми організації навчання.

Необхідно зазначити, що в період поширення братських шкіл на території Західної України і Західної Білорусі (кінець XVI – перша половина XVII ст.) елементи класно-урочної форми організації навчання були необхідними атрибутами цих шкіл. Цілком імовірно, що Коменський міг знати досвід цих шкіл і використати його в своїх педагогічних пошуках.

Однак, для того, щоб виявити її внутрішні резерви, механізми її функціонування, її потенціальні можливості, позитивні і негативні риси необхідно розглянути и як систему, для цього слід визначити усі функціонально-морфологічні системні компоненти (характеристики). Саме з цієї причини класно-урочну форму організації навчання називають класно-урочною системою навчання, оскільки ця форма володіє багатьма ознаками системи. І сьогодні вона поширилася в усій Східній і Західній Європі і продовжує бути хоча не єдиною, проте основною, в багатьох країнах світу системою навчання.

Коменський, висунувши принцип загального навчання (“всіх навчати всього”), дав відповідь на запитання: “Як можна навчанням задовольнити яку завгодно кількість дітей?” [9].

Класно-урочна система навчання характеризується такими особливостями:

1. Усі діти, які вчаться в школі, поділяються на класи з твердим, стабільним складом учнів у кожному з них.

2. Кожний клас складається з учнів приблизно однакового віку, однакового рівня знань.

3. Для кожного класу намічається певна програма, яка повинна бути виконана протягом року.

4. Наприкінці кожного року учні, які задовільно засвоїли курс, намічений програмою, переводяться у відповідно вищий клас.

5. Кожний клас займається в окремому приміщенні (класній кімнаті).

6. Начальні заняття проводяться в формі певних уроків з окремих навчальних предметів, які змінюють один одного за певним, твердо встановленим розписом і які мають твердо встановлену тривалість у часі.

7. Найважливішою формою роботи на уроці є спільна робота всього класу над одним і тим же матеріалом під безпосереднім керівництвом учителя.

8. Поряд із загальнокласною роботою уроки включають також бригадну й індивідуальну роботу окремих учнів із застосуванням різноманітних методів викладання під керівництвом учителя.

Класно-урочна система навчання передбачає дві системи розподілу роботи серед учителів: а) систему класних учителів; б) систему предметних учителів.

Система класних учителів полягає в тому, що клас має лише одного вчителя – керівника, який об'єднує в своїх руках все викладання. Ця система має низку переваг:

1. Учитель може краще і всебічніше вивчити своїх учнів, їх здібності й інтереси, їх позитивні й негативні особливості, їх домашню обстановку. Через те він може краще організовувати педагогічний процес і легше здійснювати індивідуальний підхід до окремих учнів.