TextBook – Шо, Ваня, очко заграло? А, думаєш, твоя жінка не така? Та всі вони однакові: тільки ідіоти вірять жінці! Запомні, Ваня, курку треба топтати по два, три рази на день! А ше їм треба золото купувати, шуби, по курортах возити… А ти що? Якісь фонди, замки… хєрня різна у тебе в голові, Іване! Лох лохом. Таких, як ти, жінки не люблять, бо ви тупорилі жлоби, пойняв?! Кожна баба мужика хоче, розумієш? А ти хто? Помпка від ровера!
Після цієї тиради Неда бандюги заржали.
– Кажи, чого вам треба, – здавлюючи лють у голосі, сказав Іван.
– О, клієнт дозрів, – бандюга знову затягнувся димом, видихнув. Тоді з-за пазухи дістав файлик з якимись паперами. – Підпиши документи – і можеш бути вільним.
– Що за документи?
– Передаш нам свій фонд і ляжеш під нашу фірму!
Іван посміхнувся гірко.
– Я ціле життя над тим працював, збирав усе по дрібочках. А тепер – переписати?
– Ну, вирішуй сам. У тебе є вибір, є дві дороги. Підеш праворуч – лишишся без жінки. І друзів у тебе нема: вони тебе здали, як склотару. Навіть розказали, що син у тебе є – Івасик, що він зараз у бабусі Марусі. Сина, до речі, ти також можеш втратити: стави, дорога, рейки… Мало де хлопчина надумає залізти… Зате у тебе лишиться твій Фонд. Ненадовго: одна-дві перевірки з прокуратури, КРУ, податкової – і нема твого Фонду! Страшно, правда ж? Але є і друга дорога – ліворуч! Ми тобі дамо роботу в адміністрації. Оклад нормальний… Та й зарплата тобі нафіг не потрібна буде – бабло зусібіч потече! Купиш жінці шубу, дачу в горах відгрохаєш, на Канари з’їздите, сина вивчиш, аби нормальним мужиком виріс! Чим погано?
Іван уважно слухав Неда. Спитав тихенько:
– А як же честь, совість, сумління?
Нед видихнув дим.
– Не в наш час і не в нашій державі про честь думати. Не з нашими людьми, розумієш… Де правда? Все куплено давно, Ваня! Може, колись часи зміняться, нові покоління виростуть, держава помудрішає, геополітика врешті-решт! Тоді можна буде говорити про такі речі, тільки не зараз, Ванюха! Та шо я тобі тут буду базарити – сам добре знаєш, як діла у нас робляться…
– Я хочу бачити жінку, – перебив його Іван.
– Блін, а я шо її з’їв, чи шо? Он вони йдуть.
До кола і справді зайшли Біда і Марія. У його руках був Іванів портфель. У тому портфелі лежало багато різних документів, переважно ксерокопій. Іван завжди возив їх у машині, не знаючи, де й коли зможуть придатися.
– Де ви так довго?! – гаркнув Нед.
– Шукали…
– Ага, н-на, шукали.
Біда обурився.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сповідь з того світу» автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6 Нечиста сила“ на сторінці 2. Приємного читання.