TextBook – Ваша величносте, але ж пощо нам стільки солі?
– Будемо її замість хліба їсти! – оголосив король. Запала тиша. Король окинув усіх поглядом, задоволено посміхнувся. – Та жартую я.
Усі вельможі видихнули з полегшенням і собі засміялися із такого дотепу. Ягайло ж, перебуваючи у доброму гуморі, вів далі:
– Ціну солі знаю. Літо йде – м’ясо псуватися за мить буде. А так заллєш соляною ропою – місяць пролежить, – ніц йому не станеться.
Король поплескав свого вельможу по плечі, тоді повернувся до купця.
– Завтра зранку завезіть усю сіль до замку. Решту грошей віддам на місці. Коли зможете іще привезти?
– Десь за місяць, як Бог позволить, – відповів купець.
– Хай буде, везіть, і ту заберу! – погодився король.
Він і справді перебував у доброму настрої…
Його величність Владислав Ягайло сподобав собі цей край: він любив мріяти, думати, будувати плани серед цієї тиші. Уже вкотре він приїжджає сюди, у цей райський куточок. Усі державні клопоти прилізли слідом за ним: змушували допізна засиджуватися у кабінеті, відбиваючись від різних людей, які йшли і йшли до нього кожен зі своєю бідою, жалем, клопотами… Коли ж було вже несила, король рвав на собі всі ті пута, вдягав свій мисливський костюм, закидав за спину сагайдак з луком та стрілами і тікав із замку. Він блукав то луками, то лісом, то понад ставом – і його королівська душа наповнювалася радістю та спокоєм…
Король Ягайло зітхнув, посміхнувся. Повернувся, нарешті, до своєї свити, і тут же до нього підійшов війт. Поклонився.
– Чого тобі?
– Скільки ланів поля ваша величність зробить ласку передати на наше війтівство?
– Дам тобі лани від костьола і ген туди, в той бік, до Артищова. Поставиш фільварок, млин, загосподариш добре, а там побачимо. Чуєш, як тут пахне? Літом, а ще водою і зіллям різним буйноцвітним!
Ягайло вдихнув на повні груди.
– Кому ж коритися маю: королю а чи власнику міста? – питає далі війт.
– Місту, – відповів Ягайло. – А скажи, пане войте, чи є дичина он у тих лісах?
– Очевісцє, ваша величносте. Тут дуже багато звіра. Ми знаємо вас як дуже доброго мисливця, отже, ви зможете забезпечити м’ясивом дичини цілий замок!
Королю це сподобалося.
– Ваша величносте, а дозвольте ще спитати: після мене хто війтом має стати?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сповідь з того світу» автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 23 Гаврило“ на сторінці 2. Приємного читання.