Розділ 34

— Вам пасує.

Я вже була навчена й перепитала:

— Що мені пасує?

Хлопець озирнувся навколо і прошепотів:

— Вуха. Ану давай сюди гроші! Ми привертаємо увагу.

Я збиралася розстібнути сумочку, коли поруч несподівано змалювався чоловічий силует і ще несподіваніше невловимим хуком послав хлопця з кульками в нокаут. Але впасти йому не дав, а підхопив під руки й вигукнув:

— Води! Чєловєку плохо!

Усі розступилися, і я зрозуміла, що йду геть із цирку, а переді мною Олег волочить попід білі рученьки того, кому я щойно мала передати конверта з грішми. Люд начебто рушив за нами, але пролунав дзвінок до початку вистави, і охочі до видовищ поквапилися до зали, бо заплатили гроші за гарантоване шоу, а тут ще невідомо, буде видовище, чи ні. Може, людині справді стало зле.

А далі було таке. Олег дав декілька ляпасів незнайомцю, той розплющив волошкові очі, пригадав усе й почервонів, як черешенька.

— Так ти тот юріст, што продайот квартири і занял очєрєдь на нари? — спитав Олег.

— Буду юристом через чотири роки, я на другому курсі.

— І много клієнтов развьол в свободноє от учьоби врємя?

— Вона перша. Ми з другом квартиру наймаємо, навчання платне. Хотіли, щоб по-чесному заробляти, та не виходить. Кров здавали, в барі вночі стоїмо. Навіть стриптизерами довелося.

— Стріптізьорамі — ето уже інтєрєсно, — Олег з цікавістю роздивлявся юриста. — А тєбє не кажется, што подло продавать квартіри живих людєй бєз іх согласія?

— А хто продає? Ми б узяли сьогодні гроші та більше не виходили б на зв’язок. — Хлопець кивнув у мій бік: — Ось вона підла. Вона просто небезпечний злочинець. Хоче продати, як ви вже знаєте, квартиру при живій хазяйці без її відома. Хіба погано, якщо ми цю, — він знов кивнув на мене, — трохи в трати введемо? Ви ж маєте розуміти, що все це не по-справжньому, все не так просто. Ніхто за таку справу не візьметься, бо самі ж кажете — нари.

Олег послабив руки, потім зовсім забрав їх від хлопця.

— Гдє учішься? Покажи докумєнт.

— В університеті, а вам навіщо?

Мабуть, тупуватий, бо навіщо нам місце його навчання? Має бути зрозуміло без жодних додаткових роз’яснень. Хлопець витяг із кишені пластикового студентського квитка та простяг Олегові. Той прочитав, заховав до портмоне, схопив хлопця за комір і рвучко поставив на ноги.

— Убірайся, я єщьо нє рєшил, што с тобой дєлать, но обязатєльно што-нібудь прідумаю. Жді от мєня ізвєстій. І горє тєбє, єслі ізвєстіє нє застанєт тєбя дома. Урою і тєбя, і дружка.