Розділ «Новітня історія»

Прийшовши до влади під гаслом свободи і демократії, звільнивши з в'язниць 80 тис. політв'язнів, республіканці разом з тим кинули туди 6 тис. своїх політичних опонентів. Побоюючись експропріації, іспанські підприємці і банкіри почали переводити свої капітали за кордон. Зростали ціни на продукти і товари першої необхідності, підвищився рівень злочинності.

У липні 1936 р. урядовою поліцією було вбито депутата-монархіста, що стало приводом до військового перевороту. 17 липня 1936 р. у Марокко група вищих іспанських військових організувала заколот проти уряду Народного фронту. Радіостанція м. Сеута передала умовний сигнал: "Над усією Іспанією безхмарне небо", що був наказом до виступу заколотників у всій країні. їх підтримало чимало військовослужбовців і церква. В Іспанії розпочалася громадянська війна.

Ця війна спричинила гостру міжнародну кризу. СРСР підтримував республіканців, а Німеччина та Італія - націоналістів. Західні демократи вважали за краще зберегти в Іспанії законний уряд, остерігаючись появи на політичній карті Європи ще одного тоталітарного режиму. Отже, Іспанія стала об'єктом суперечок Комінтерну й західних демократій, з одного боку, та між тоталітарними режимами - з іншого.

Комінтерн (Комуністичний Інтернаціонал, III Інтернаціонал ) - міжнародна організація, яка об'єднувала комуністичні парти різних країн (1919-1943). Ініціаторами створення Комуністичного Інтернаціоналу були російські більшовики, які ще в 1914р. вийшли з II Інтернаціоналу. Установчий конгрес Комінтерну відбувся 2-6 березня 1919 р. у Москві. Проголосивши себе правонаступником І і II Інтернаціоналів, Комінтерн заявив, що головною метою своєї діяльності вважає підготовку і здійснення світової "пролетарської" революції. Із самого початку Комінтерн прагнув експортувати російську більшовицьку революцію до інших країн. Очолювали його: Г.Зінов'єв, М.Бухарін, Г.Димитров, Д.Мануїльський. Офіційне припинення діяльності Комінтерну 15 травня 1943р. не означало згортання втручання Москви у внутрішні справи компартій інших країн, а свідчило лише про зміну його форм і методів.

На пропозицію британського уряду 27 країн проголосили політику невтручання щодо подій в Іспанії. Проте Німеччина та Італія не мали наміру стояти осторонь. Комінтерн став на шлях формування інтернаціональних бригад добровольців для допомоги республіканцям. Загалом в Іспанії воювали понад 42 тис. добровольців-іятернаціоналістів. СРСР постачав літаки, танки, гармати. На боці заколотників на чолі з генералом Ф. Франко воювали понад 300 тис. іноземних військ. Військову техніку їм постачали Німеччина й Італія.

Спочатку франкісти зазнали кілька відчутних поразок, але з часом перехопили ініціативу. Незважаючи на стійкість, виявлену при обороні Мадрида, у битві під Гвадалахарою та при захопленні Теруеля, становище республіканців значно погіршилося.

Наприкінці 1938 р. націоналісти прорвали оборону республіканців, а на початку 1939 р. захопили Террас, Барселону. Навесні 1939 р. розпочався генеральний наступ франкістів на всіх фронтах. Під час здобуття Мадрида націоналісти наступали чотирма колонами, а п'ята, яку становили супротивники республіки, перебувала в самому місті. З того часу вислів "п'ята колона" став синонімом зради. 1 квітня 1939 р. Мадрид здався. Франко проголосив про закінчення війни.

В Іспанії на довгі роки встановилася авторитарна диктатура.

Країни центральної та Східної Європи у 1918-1939 рр.

Польща

До Першої світової війни польські землі входили до складу Австро-Угорщини, Німеччини і Росії. Патріотичні сили Польщі боролися за самостійну незалежну державу. У результаті поразки Австро-Угорщини та Німеччини, падіння царського режиму в Росії в листопаді 1918 р. Польща була проголошена республікою. Президентом і головнокомандувачем польської армії став лідер Соціалістичної партії Юзеф Пілсудський.

На початку 1919 р. відбулися вибори до сейму.

Правлячі кола Польщі намагалися включити до складу держави литовські, білоруські й українські землі. У проголошенні Західноукраїнської Народної Республіки вони вбачали загрозу цілісності Польщі, тому буквально знищили її під час російсько-польської війни 1918-1919 рр. 1920 р. між Польщею і Директорією було укладено договір, за яким Польща залишала за собою Східну Галичину, Західну Волинь, Холмщину, Полісся. Російсько-польська війна закінчилася підписанням у 1921 р. мирного договору, за яким Західна Україна і Західна Білорусь залишалися за Польщею.

Після закінчення війни у Польщі було прийнято нову конституцію, що закріплювала законодавчу владу за сеймом і сенатом, які обиралися на підставі загального, прямого, рівного, таємного і пропорційного голосування. Президент республіки обирався на 7 років і призначав уряд.

Складне економічне становище - державний борг, інфляція, зростання чисельності безробітних в умовах світової економічної кризи - призвело до страйкової і революційної боротьби. Незабаром Польща поступово стала виходити з економічної кризи: було стабілізовано польську валюту, залучено іноземні інвестиції, прийнято жорсткі заходи для економії валюти. Західні інвестори вимагали від Польщі встановлення "сильної влади".

У травні 1926 р. у країні фактично відбувся державний переворот: Пілсудський взяв на себе командування збройними силами, встановив контроль над всією державною владою. У 1926- 1928 та у 1930 рр. він був прем'єр-міністром Польщі.

1936 р. після смерті Пілсудського державу очолив генерал Е. Ридз-Смігли.

У зовнішній політиці Польща дотримувалася чіткої антирадянської політики. 1934 р. було підписано пакт про ненапад з Німеччиною, а у 1938 р. спровоковано конфлікт між Польщею і Литвою, в якому останню захищав СРСР. Восени цього самого року в результаті Мюнхенської угоди Польща приєднала до себе частину земель Чехословаччини. Проте фашистська Німеччина ставила Польщі ультиматуми: приєднання Гданська до Рейху, будівництво через Польщу двох автострад до Східної Пруссії, перегляд західних кордонів Польщі, забезпечення прав німецьких меншин тощо. Все це погіршувало польсько-німецькі відносини.

Польща підписала угоду з Англією про взаємодопомогу, за якою остання зобов'язувалася надати підтримку Польщі в разі загрози з боку інших країн.

Угорщина