Розділ «Новітня історія»

У розпал німецького наступу в Бельгії 17 серпня російські війська силами двох армій (під командуванням генералів П. Реннен-кампфа і А. Самсонова) перейшли в наступ у Східній Пруссії, щоб відрізати 8-му німецьку армію від Кенігсберга (суч. Калінінград Російської Федерації) й оточити її з флангів. Маючи чисельну перевагу, російські війська завдали поразки німцям в районі Гумбі-нена і почали тіснити їх до узбережжя. Але генерал Ренненкампф відмовися від переслідування противника, що дало змогу німецькій армії перегрупуватися і підтягнути резерви із Західного фронту. Скориставшись неузгодженістю дій російських командувачів, німці оточили два корпуси армії генерала Самсонова (в оточення потрапило 30 тис. осіб, 200 гармат і командувач армії генерал Самсонов, який застрелився), а у вересні витіснили росіян зі Східної Пруссії.

Невдачі на півночі було компенсовано успішним наступом Південно-Західного російського фронту, де, як і передбачалося, російські війська захопили 3 вересня Львів, відкинули австрійські війська за р. Сян і оволоділи фортецею Перемишль. Втрати австрійців становили до 400 тис. осіб, що свідчило про неминучу катастрофу Австро-Угорщини.

На Західному фронті, намагаючись утримати стратегічну ініціативу у своїх руках, німецьке командування розпочало атаки на півночі, внаслідок чого противники дійшли до узбережжя Північного моря, розтягнувши фронт на 170-180 км. Отже, на середину жовтня на західноєвропейському театрі війни утворився фронт протяжністю від швейцарського кордону до узбережжя Північного моря поблизу Ньюпорта. Союзники укріпили підступи до узбережжя. В жовтні почалася битва у Фландрії. Німецькі армії наступали на широкому фронті протяжністю 70 км - від Ньюпорта до Ла-Бассе. Але їх численні спроби прорвати оборону союзників у районі Іпра і захопити французькі порти Дюнкерк і

Кале зазнали невдачі. 17 листопада німецьке командування вирішило припинити атаки.

Німці не мали переваги в силах над арміями союзників, які поповнювалися резервами. До того ж на Іпрській ділянці фронту союзники почали будівництво добре укріплених позицій, що стримувало атаки німецьких військ. Внаслідок тримісячної напруженої боротьби противники стали перед укріпленими позиціями один одного на величезному фронті протяжністю 700 км, маючи фланги, прикриті природними перешкодами, або територією нейтральної держави. Надії на швидку перемогу були марні.

Восени австро-німецькі війська, побоюючись втратити промислову Сілезію, почали наступ на Варшаву. Однак у боях під Варшавою та І вато родом, російські війська зупинили 9-ту німецьку і розгромили 1-шу австрійську армії. Невдачею завершився і наступ німецької армії в листопаді в районі Лодзі (Польща). Російські війська оточили і розгромили велике німецьке угруповання генерала Шеффера.

Недооцінка противника, втрата ініціативи, брак взаємодії між арміями і з'єднаннями, неспроможність зосередити війська на головному напрямку удару, щоб мати чисельну перевагу над противником, вдалі маневри та контрудари союзників спричинили крах німецького плану блискавичної війни.

У1915 р. головними фронтами, як і раніше, залишалися Східний і Західний, хоча бойові дії велися також на Близькому Сході, в Африці, на Далекому Сході та в Океанії. Зрозумівши, що війною на два фронти досягти вирішального успіху неможливо, німецьке командування вирішило перейти на Західному фронті до стратегічної оборони, а головні сили зосередити на сході, щоб завдати вирішального удару по російських військах і вивести Росію з війни.

Розрахунки німецького командування базувалися на даних розвідки про недостатню підготовленість Росії до війни: її військові запаси були розраховані лише на тримісячну кампанію і вже з кінця 1914 р. багато частин відчували брак боєприпасів і зброї. Вступ у війну Туреччини фактично означав економічну блокаду Росії, яка відтепер могла розраховувати лише на власні сили. До того ж із самого початку бойових дій Росія була поставлена у залежність від дій союзників на Західному фронті. Вона проводила наступальні операції не для досягнення стратегічного успіху, а переважно для того, щоб відтягнути німецькі сили під час їх активних бойових дій проти союзників. Це не давало можливості сконцентрувати війська для вирішального масованого удару, змушувало до численних передислокацій з'єднань, призводило до втрати ініціативи і, як наслідок, - до багатьох поразок з величезними втратами. Важливим було також те, що Східний фронт за протяжністю удвічі - втричі перевищував Західний і не мав такого скупчення військ та багатоешелонованої оборони.

На початку 1916 р. на сході ініціативу перехопили німецькі армії. Спроба росіян у лютому оволодіти Східною Пруссією зазнала невдачі. В боях біля Мазурських озер німці розгромили російську армію та звільнили Східну Пруссію. В травні почався широкомасштабний наступ німецьких і австрійських військ на півдні російського фронту. Австро-німецькі війська захопили Галичину і Буковину. У червні розпочався широкомасштабний австро-ні-мецький наступ, під час якого було захоплено Варшаву, Ковно, Брест-Литовськ і Вільно. Російські війська залишили Львів. Тільки у вересні в битві під Тернополем вдалося зупинити наступ і стабілізувати фронт, але німецькі війська окупували Галичину, Польщу, частково Прибалтику і Білорусь, Половину російської армії було виведено з ладу (150 тис. вбитих, майже 700 тис. поранених, 900 тис. полонених), бойові дії набули позиційного характеру.

На Західному фронті відбувалися локальні битви у Фландрії та Шампані. У квітні 1916 р. під Іпром німці вперше застосували хімічну газобалонну атаку. Вони сподівалися прорвати оборону противника і досягти стратегічного успіху, деморалізувати англійців і французів новим видом зброї. Місцем для атаки була вибрана рівнинна місцевість на північ від Іпра, де тримали оборону війська 2-ї англійської армії. Постійні північно-західні вітри в цьому районі сприяли проведенню такої атаки. Німецьке командування завчасно встановило 150 газобалонних батарей на фронті протяжністю 6 км. 22 квітня о 17-й год з попутним вітром на позиції англійців було випущено 180 тис. кг хлору. Знаючи про наміри німців, командування союзників не вжило належних заходів і не забезпечило війська засобами захисту від газу. Англійські солдати задихалися і вмирали, а живі в паніці залишали позиції. Очевидці згадували: "Спочатку здивування, потім жах і, нарешті, паніка охопила війська, коли перші хмари диму вкрили всю місцевість і змусили людей, задихаючись, корчитися в агонії". Від хлору постраждало 15 тис. осіб, з них 5 тис. померло. Але німцям не вдалося досягти мети: французькі й англійські війська підтягнули резерви і ліквідували прорив в обороні, а німецькі війська не мали достатньо сил для розвитку успіху.

Безуспішними виявилися також спроби військ Антанти прорвати німецьку оборону в районі Лоретто і в Шампані, що свідчило про початок затяжної окопної війни. Війна була перенесена у Світовий океан. Після того як у грудні 1914 р. у битві поблизу Фолклендських островів німецький флот втратив три крейсери, німецьке командування віддало наказ про початок підводної війни проти торгового флоту.

Після тривалих переговорів у вересні 1915 р. Болгарія офіційно стала союзником Німеччини. В жовтні вона оголосила війну Сербії і невдовзі спільно зі своїми союзниками окупувала всю її територію. Рештки сербської армії були евакуйовані на грецький острів Корфу. Поразка Сербії мала стратегічне значення: Німеччині вдалося встановити прямий зв'язок з Туреччиною.

Перша світова війна. Воєнні дії у 1916-1918 рр.

На початку 1916 р. головні сили німецької армії були зосереджені на Західному фронті. У лютому почався їх наступ поблизу Вердена, що прикривав шлях на Париж. Німецьке командування сподівалося прорвати оборону союзників швидкою і масованою атакою, зруйнувавши всі укріплення французів могутньою артилерією. Це завдання покладалося на 5-ту німецьку армію, зміцнену 26 резервними дивізіями. Для удару по Вердену німці розгорнули 1200 гармат, 202 міномети (в середньому 60 гармат на 1 км прориву), 160 бойових літаків і 14 аеростатів, в артилерії вони переважали противника в 5,5 раза. Така кількість артилерії для наступу використовувалася у цій війні вперше, адже Верденський укріплений район мав якісно нову систему оборони, яка складалася з чотирьох оборонних позицій, з траншеями, окопами, ходами сполучень (частина з них була зроблена з бетону) і прикривалися дротяними загородженнями. Крім того, існували сильні опорні пункти з двома поясами фортів фортеці Верден. Оборону тримали 11 французьких дивізій з 632 гарматами.

Німецька атака почалася вранці 21 лютого могутньою артилерійською підготовкою, що тривала 9 годин. За 3 дні безперервних атак німцям вдалося захопити дві лінії французької оборони і низку фортів. Стримуючи наступ ворога, французи постійно підтягували під Верден резерви і збільшували кількість артилерії. Спроба німців розширити фронт наступу провалилася і стало очевидним, що їхні наміри захопити Верден миттєвою атакою приречені. Не допомогло ні використання у травні нових хімічних снарядів зі швидкодійним задушливим газом ("зелений хрест"), ні наказ кайзера взяти Верден до 15 червня. З жовтня ініціативу перехопили французи, які впертими атаками за допомогою хімічних снарядів і масованого артилерійського вогню повернули втрачені позиції. У грудні Верденська операція завершилась. У вер-денській "м'ясорубці" було перемелено до 120 дивізій, у тому числі 69 французьких і 50 німецьких.

За подібним сценарієм відбувалася й битва на р. Сомма, як головна частина англо-французького стратегічного плану наступу, що полягав у розгромі німецьких армій, які окупували північні райони Франції. Союзники задіяли 39 дивізій за підтримки 1700 важких гармат і 200 бойових літаків. Операцію на Соммі вони готували понад 5 місяців з величезним розмахом; побудували понад 500 км залізниці, 6 аеродромів, заготували мільйони снарядів тощо. Вони переважали німців у піхоті більш як у 4,6, В артилерії - у 2,7, в авіації - майже в 3 рази.

Оборону тримала 2-га німецька армія, яка за два роки зуміла створити сильну оборону, вміло пристосувавши для цього перерізану місцевість із болотистою р. Сомма. Вона складалася з трьох позицій, ліній суцільних траншей, системи опорних пунктів з круговою обороною, розвинутими ходами сполучень, сховищами з бетону тощо.

Наступ союзників почався 24 червня шквальною артилерійською підготовкою, яка тривала сім днів. Було випущено 2,5 млн снарядів, які вщент зруйнували дротяну загорожу і більшу частину окопів, траншей, ходів сполучень. Однак їм не вдалося прорвати оборону, а німецькі сили поступово нарощувалися за рахунок резервів. Союзники діяли неузгоджено, їхні атаки були розрізненими і на початок вересня вони не здобули значних перемог. З величезними втратами вони змогли просунутися лише на 3-8 км. У вересні - жовтні атаки союзників досягли найбільшого розмаху, але резервні дивізії німців не давали змоги швидко просуватися. Не допомогло й застосування англійцями нової зброї - танків. Вони вплинули на німців психологічно, але атака з їх використанням мала лише тактичний успіх. Контратаками своїх дивізій німці стримували наступ союзників і нарощували систему оборони швидше, ніж союзники встигали її прорвати. 26 листопада активні бойові дії на р. Сомма припинилися.

Операція тривала майже 4 місяці, але не принесла перемоги союзникам. Позиційний фронт німців не було прорвано, а відвойована територія становила лише 240 кв. км. Цього було досягнуто ціною величезних втрат: у французів загинуло 341 тис. осіб, англійців - 453 тис, німці втратили 538 тис. осіб (з них 105 тис. осіб - полонені).