Середньоринкова (середньогалузева) ціна – дійсно у випадку товару, який вже продається на ринку, цей фактор відіграє вирішальну роль, адже здійснює вплив на конкурентні переваги товаровиробника. Як зазначив М. Портер, досягти лідерства на ринку можна двома шляхами: або за рахунок цінової переваги, або за рахунок диверсифікації товарного портфеля та пропонування на ринку товару з кращою споживчою якістю. Отже, при виборі ціни виробник (та/або продавець) переважно орієнтується на рівень середньої на ринку ціни. Адже в разі завищення власної ціни покупці можуть не мати можливості придбати ваш товар, і ви не знайдете необхідної кількості споживачів для формування хоча б первинного попиту. А у випадку заниження ціни ваш товар може отримати відгуки неякісного, занадто дешевого товару.
Така сама ситуація характерна й для інновацій, аналоги яким вже існують (тобто для поліпшуючих інновацій). У цьому разі ви можете встановлювати ціну, орієнтуючись на крайній вищий поріг ринкових цін товарів-аналогів, аргументуючи це кращою споживчою вартістю.
Однак у разі, якщо інновація має базисний характер і відсутні товари- аналоги, цей фактор майже не впливає на вашу ціну, адже саме ваш товар формує новий сегмент ринку або ринок в цілому.
Стан грошової сфери. Зазначений фактор впливає на процес визначення ціни як для товару-інновації, так і для відомого товару. Адже купівельна вартість грошей та валютний курс прямо пропорційно впливають на рівень ціни товару. Однак слід зауважити, що стосовно інноваційної продукції може виникнути ситуація, коли товар є занадто дорогим і може не знайти необхідної кількості споживачів для формування первинного попиту. Саме тому під час кризових процесів в економші з'являється чимало спрощуючих інновацій, які дозволяють споживачам задовольняти свої потреби без великої кількості додаткових функцій товару. Крім того, характерною особливістю інновації є досить тривалий процес її розроблення та виведення на ринок. За цей період купівельна здатність грошей може змінитися значною мірою, що вплине на прибутки підприємства-виробника. Тому необхідно здійснювати постійний аналіз ситуації грошової сфери та намагатися не фіксувати ціну (у договорі) до моменту повної готовності товару.
Співвідношення попиту та пропозиції. Як зазначалося, споживачами інновацій є новатори та ранні послідовники, відсоток яких в загальній кількості невеликий. Крім того, пропозиція на інноваційних ринках зазвичай перевищує попит. Так, на світовий ринок щорічно виводиться близько 100 тис. найменувань нових продуктів, з яких лише 2% є справжніми інноваціями, однак комерційного успіху досягають не більше 25% [44]. Тому підприємства-інноватори повинні орієнтуватися на приховані або нові потреби споживачів, які не формують існуючий попит. Отже, можна стверджувати, що орієнтуватися на цей фактор в інноваційній діяльності не доцільно, адже він є посереднім.
Конкуренція. У наш час конкуренція може бути як ціновою, так і неціновою. І якщо стосовно відомих товарів виробники та. продавці досить часто застосовують саме цінові переваги для підвищення рівня конкурентоспроможності, то стосовно інновацій конкуренція має неціновий характер. Адже інновація – це іллях підприємства задовольнити приховані або нові потреби й запити споживачів, тим самим випередивши на певний час своїх конкурентів, усунувши їх з нового ринку (сегменту, ніші).
Державне регулювання цін. Як уже розглядалося в попередніх підрозділах, державна підтримка інноваційної діяльності значною мірою стимулює розвиток ринку інновацій. У багатьох країнах світу підприємствам-інноваторам надаються пільги на оподаткування, безкоштовні основні фонди, консультації і т. ін. і т. п. Тому, якщо відносно традиційного товару часто державне регулювання цін має більше негативний характер, то для інновацій цей вплив більш позитивний (принаймні має бути).
Безпосередньо товар (його якість, обсяги та умови поставок, взаємовідносини між продавцем і покупцем). Інноваційний товар є певною мірою унікальним і сформувати правила залежності характеристик товару та його ціни майже неможливо. Єдине, що слід зауважити, що в разі традиційного товару взаємовідносини зі споживачами мають менш тісний характер, ніж для товару-інновації.
Отже, можна дійти висновку, що система ціноутворюючих факторів для відомого товару та товару-інновації відрізняється.
3. Еластичність попиту відносно ціни визначається за формулою:
(2.1)
де: Ц1 і Ц2– початкова і кінцева ціна відповідно;
O1 і О2 – початковий і кінцевий обсяг продажу товару відповідно.
Якщо |Е| > 1, то попит еластичний, тобто незначні зміни ціни викликають істотні зміни попиту. Якщо |Е| < 1, то попит нееластичний, тобто зміна цін суттєво не впливає на попит.
Як уже зазначалося, попит на інновацію здебільшого є нееластичним. Це пов'язано з унікальністю інновації, її новизною. Крім того, зміна ціни на інновацію лише опосередковано впливає на обсяг збуту.
4. Незалежно від цінової стратегії ціна повинна забезпечувати беззбитковість і прибутковість (крім тих випадків, коли підприємство обирає другу мету цінової політики).
Критичний обсяг виготовлення й реалізації продукції, який забезпечить беззбитковість, розраховують за формулою:
(2.2)
де ФВ – фіксовані витрати на виробництво і збут продукції; С – собівартість одиниці продукції;
ЗВпит – питомі змінні витрати (на одиницю продукції).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МАРКЕТИНГОВА ЦІНОВА ПОЛІТИКА В ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ“ на сторінці 2. Приємного читання.
