Рис. 10.13. Принципова схема узгодження складових потенціалу інноваційного розвитку і розробки стратегій їх реалізації
Згідно із запропонованою схемою для оцінки відповідності ринкового та виробничо-збутового потенціалів, а також для пошуку шляхів і засобів приведення їх у відповідність застосовується відомий, достатньо апробований, а тому достовірний, інструментарій маркетингу (див. колонку "Вид аналізу" на рис. 10.13), який неодноразово підтверджував свою ефективність:
• SWOT-аналіз – для оцінки відповідності зовнішніх можливостей розвитку (тих, що генеруються ринком) і внутрішніх (виробничо- збутових можливостей підприємства) та виявлення на цій основі ринкових можливостей розвитку;
• матриця БКГ, матриця "Мак Кінсі "Дженерал Електрик"", стратегічна модель Портера, GAP-аналіз та ін. – для розробки портфелю бізнес-проектів, які реалізують виявлені ринкові можливості;
• STP-аналіз (сегментація ринку) – для виявлення цільових ринків (їх сегментів чи ніш) з метою розробки адекватних умовам діяльності на них маркетингових програм просування нової продукції.
На їх основі розробляють, відповідно (послідовність етапів наведена на рис. 10.13 у колонці "Етап і результат"): 1 – місію та загальноекономічну стратегію розвитку підприємства; 2 – маркетингову стратегію розвитку (як одну з функціональних стратегій, які розробляють у межах загальноекономічної); 3 – маркетингову програму виведенні! й просування на ринку нової продукції (у межах маркетингової стратегії).
Для аналізу відповідності виробничо-збутового та інноваційного потенціалів оцінюють технічні можливості (оцінні критерії і їх показники див. вище) щодо виготовлення і збуту на ринку нових видів продукції. Крім того, оцінюють економічну можливість і доцільність виготовити та збувати на ринку нову продукцію. Для оцінки використовують викладені вище методичні підходи – як авторські, так і загальновідомі. Результати аналізу повинні бути покладені в основу розробки виробничої стратегії інноваційного розвитку.
Узгодження виробничої і маркетингової стратегій інноваційного розвитку здійснюють у кілька етапів, у їх ході яких приводяться у відповідність заходи обох стратегій, а також їх показники. Звичайно, при цьому приймаються компромісні рішення, які є прийнятними з позицій оцінних показників обох стратегій (хоча вони можуть бути не оптимальними з погляду кожної окремо взятої стратегії).
Підбиваючи підсумки, необхідно зазначити таке:
• визначено критеріальну базу і оцінні показники для оцінки достатності виробничо-збутового потенціалу суб'єкта господарської діяльності дтя його розвитку на основі інновацій;
• викладено основні положення методичних підходів для такої оцінки;
• запропоновано загальну схему оцінки достатності виробничо- збутового потенціалу суб'єкта господарської діяльності для інноваційного розвитку, а також його узгодження з ринковим та інноваційним потенціалом, визначено систему необхідного для цього методичного інструментарію, а також послідовність основних етапів узгодження і їх очікувані результати.
Ураховуючи викладене в п. 10.2–10.5, необхідно зазначити, що різні стадії аналізу потенціалу інноваційного розвитку для обґрунтування конкретних інноваційних проектів значною мірою відрізняються за складом завдань, методичним інструментарієм, складністю й точністю оцінки тощо.
Незважаючи на підпорядкованість усіх стадій виконуваних у процесі аналізу робіт єдиній глобальній меті – забезпеченню тривалого виживання та стійкого розвитку на ринку конкретних суб'єктів господарської діяльності відповідно до їхньої місії, – сформована у п. 10.2–10.5 система критеріїв і методик відображає специфіку постадійного прийняття рішень у межах досягнення локальних цілей.
Побудована відповідно до цього узагальнена блок-схема аналізу й управління потенціалом інноваційного розвитку підприємства (шляхом приведення стану його складових-підсистем і їх елементів у відповідність до зовнішніх умов) подана на рис. 10.14.
Як випливає з рис. 10.14, процес управління потенціалом інноваційного розвитку є циклічним, ітераційним. За результатами діагностики потенціалів-підсистем приймають рішення про подальший аналіз або ж виконання дій, спрямованих на посилення та розвиток відповідної підсистеми. При цьому після внесення відповідних управлінських дій можливе повернення до повторного аналізу потенціалу-підсистеми (напрям дій 1) або до перегляду напрямів інноваційного розвитку (напрям дій 2). Відповідні рішення приймають за результатами аналізу взаємної відповідності потенціалів-підсистем за схемою, що подана в табл. 10.3.
Остаточну оцінку інноваційних проектів, для реалізації яких потенціал інноваційного розвитку, є достатнім виконують за відомими критеріями (чиста поточна вартість, період окупності, індекс рентабельності, внутрішня норма дохідності тощо) з урахуванням факторів ризику. При цьому можливе коригування проектів, наприклад, для зниження рівня ризику й уточнення стратегії інноваційного розвитку.
Рис. 10.14. Узагальнена блок-схема алгоритму управління потенціалом інноваційного розвитку
МОТИВАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маркетингова складова“ на сторінці 2. Приємного читання.
