1. Здатність до реалізації можливостей розвитку на основі інновацій.
Так, у роботах багатьох науковців інноваційний потенціал, по суті, визначається як технологічна й інституціональна здатність генерувати та реалізовувати можливості розвитку.
Канигін Ю.М. визначає інноваційний потенціал як систему інтелектуальних, освітніх, кадрових, технологічних і технічних факторів, які визначають можливості і рівень створення і впровадження нових технологічних систем у суспільному виробництві.
Близьким до цього є визначення інноваційного потенціалу наведене І.О. Джаїн: "Під інноваційним потенціалом слід розуміти сукупну здатність науково-технічних знань і практичного досвіду, які є у розпорядженні суспільства на даному етапі його розвитку" [4]. Вона вважає, що функціональна спрямованість інноваційного потенціалу полягає у створенні умов, за яких найбільш повно реалізуються інші потенціали: трудовий, інвестиційний, ресурсний тощо
Олдак П.Г. пропонує таке тлумачення інноваційного потенціалу: "Категорія інноваційного потенціалу відображає найважливіші якісні характеристики досягнутого рівня розвитку суспільного виробництва і може бути представлена трьома якісно різними параметрами: а) освіта;
б) наука; в) управління".
Галушко Є.С. інноваційний потенціал промислового підприємства визначає як характеристику його спроможності розробляти та впроваджувати нововведення згідно з необхідними якісними стандартами з метою адаптації до змін у зовнішньому середовищі.
Лапін Є.В. [9] вважає, що інноваційний потенціал разом з інформаційним є складовою інтелектуального потенціалу підприємства. На його думку, інноваційний та інформаційний потенціал регулюють виробничі процеси, сприяють підвищенню продуктивності живої праці, ефективності використання предметів праці і енергетичних ресурсів, допомагають підвисити рівень і ефективність технологій.
Ілляшенко С.М. [7] під інноваційним потенціалом розуміє здатність до втілення досягнень науки і техніки в конкретні товари, спрямовані на задоволення запитів споживачів. Разом з тим він вважає, що інноваційна діяльність має шанси на успіх лише за наявності, крім інноваційного ринкового потенціалу (наявність споживацьких запитів, фактичних чи потенційних, або можливості формування попиту на нові товари), виробничо-збутового (здатність і економічна доцільність підприємства- інноватора розробити, виробити і просувати інновації на ринку).
Фесенко І.А. визначає інноваційний потенціал як узагальнену характеристику можливостей підприємства здійснити вперше чи відтворити (сприйняти) нововведення на підставі використання власних і залучених ресурсів.
Ніронович Н.І. інноваційний потенціал визначає як потенційну здатність виготовляти нові вироби, впроваджувати нові технологічні процеси, а також здійснювати організаційні нововведення.
2. Як сума накопичених ресурсів суб'єкта господарської діяльності достатніх для розробки і впровадження інновацій.
Близькими до поглядів попередньої групи авторів є позиції науковців, які інноваційний потенціал, з одного боку, ототожнюють з здатністю до оновлення продукції і виробничого апарату в перспективі, а з іншого – характеризують як певну критичну частку інноваційних ресурсів підприємства, галузі, національної економіки: наукових, кадрових, науково-дослідних тощо.
ЮНЕСКО визначає інноваційний потенціал як сукупність усіх ресурсів країни, необхідних для наукових відкриттів, винаходів і технологічних новацій, а також вирішення національних і міжнародних проблем у галузі науки і технології.
Громека В.І. під інноваційним потенціалом розуміє єдність і взаємодію наукового, освітнього, управлінського і модернізованої частки технічного потенціалу. Інноваційний потенціал він визначає як частину економічного потенціалу, яка забезпечує розвиток науки і техніки та впровадження їх досягнень в економіку, забезпечуючи тим самим її зростання.
Ільїн М.С. розглядає інноваційний потенціал як систему, яка забезпечує створення та впровадження у виробничу і соціальну практику науково-технічної інформації, яка необхідна для підвищення економічної і соціальної ефективності усіх сфер людської діяльності в конкретних соціально-економічних і організаційних умовах.
Під інноваційним потенціалом також розуміють сукупність певних ресурсів і умов, необхідних для реалізації інновації (конкретно, нової організаційної структури управління).
Інноваційний потенціал також пропонується розглядати як систему, ядром якої є підсистема "науковий потенціал" і до якої входять підсистеми виробництва, що служать інструментом перенесення технології з сфери досліджень і розробок до економічної і соціальної практики. Крім того, автори до нього включають кадрову, матеріально-технічну і інформаційну складові. Вони також розглядають інноваційний потенціал як здатність створювати, сприймати вже створені новації, а також своєчасно позбавлятися застарілих розробок.
За Лузіним А.Є. інноваційний потенціал визначається станом гнучкості й адаптаційної здатності елементів суб'єкта господарювання: організаційної структури, технології, організації праці, стилю управління і т. д., тобто логічно поєднує погляди двох виділених груп авторів.
І.В. Новикова визначає інноваційний потенціал як цілеорієнтовану комбінацію інноваційних ресурсів та каталізаторів, які уможливлюють їх використання для досягнення мети інноваційної діяльності, зростання конкурентоспроможності і стратегічного успіху підприємства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДІАГНОСТИКА ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ“ на сторінці 2. Приємного читання.
