Калькуляція використовується переважно для розрахунку собівартості одиниці продукції і подальшого формування базової ціни.
Виробнича калькуляція містить у собі такі статті витрат [29]:
• 1) сировину і матеріали;
• 2) купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;
• 3) зворотні відходи (відраховуються);
• 4) попутну продукцію (відраховується);
• 5) паливо й енергію на технологічні цілі;
• 6) основну заробітну плату основних виробничих робітників;
• 7) додаткову заробітну плату основних виробничих робітників;
• 8) відрахування на соціальні заходи;
• 9) витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
• 10) загальновиробничі витрати;
• 11) втрати внаслідок технічно неминучого браку;
• 12) інші виробничі витрати.
Крім наведених витрат виробничої собівартості, при формуванні ціни важливо враховувати такі статті витрат:
• а) адміністративні витрати;
• б) витрати на збут;
• в) інші операційні витрати.
Групування витрат за економічними елементами використовується для узгодження показників собівартості з іншими розділами плану підприємства – матеріально-технічного постачання, з праці і кадрів, фінансовим планом. Такий аналіз використовується також для розрахунку потреби в оборотних засобах, визначенні економічної ефективності [18].
Кошторисом витрат називається повне зведення витрат на виробництво і реалізацію продукції, згруповане за економічно однорідними елементами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваційною діяльністю. Основи інноваційного менеджменту» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аналіз., калькуляція і планування собівартості продукції“ на сторінці 2. Приємного читання.
