З другого закону екодинаміки витікає правило сукцесійного моніторингу (індикації стану середовища), яке має важливе практичне значення.
Чим глибші порушення середовища в екосистемі, незалежно від її розмірів, тим на більш ранніх стадіях закінчується сукцесія.
З термодинамічними особливостями сукцесійних процесів пов'язаний і закон сукцесійного сповільнення:
Процеси, які відбуваються у зрілих урівноважених системах, як правило, виявляють тенденцію до уповільнення.
З цього закону витікає безперспективність спроб “творити” природу господарськими заходами без виведення її системи з рівноваги чи створення якихось інших особливих умов для здійснення господарської акції. Наприклад, акліматизація нового виду культурних рослин дає початковий ефект, але в подальшому популяційний вибух згасає, при умові, що цей вид не стає масовим шкідником, то його господарське значення різко зменшується.
В залежності від природи факторів, які спричиняють сукцесії, їх поділяють на:
• сукцесії антропогенні – ті, які прямо чи опосередковано викликані господарською діяльністю людини;
• сукцесії зоогенні – ті, які викликані впливом одного або декількох видів тварин, найчастіше внаслідок їх масового розмноження;
• сукцесії катастрофічні – ті, які викликані катастрофічними для екосистеми природними чи антропогенними факторами;
• сукцесії пірогенні – ті, які викликані пожежами;
• сукцесії фітогенні – ті, які викликані зміною рослинності, наприклад, завдяки неконтрольованому завозу рослин з інших регіонів.
Наведена класифікація, не зважаючи на деяку спрощеність, досить чітко акцентує основні причини виникнення сукцесійних процесів і має велике практичне значення для узагальнення факторів, які викликають зміни рослинних угрупувань. Наприклад, домінуючим фактором в історії лісу називають пожежі. Вони виникали і виникають майже у всіх куточках нашої планети (крім вологих тропіків) і суттєво впливають на рослинні угруповання. Пожежі регулярно знищують існуючі фітоценози і, так само регулярно, допомагають деяким з них відновитися. Вони виникають не лише через діяльності людини, але і з природних чинників – від блискавок і метеоритів, а також під час виверження вулканів. Вважається, що тільки блискавки стають причиною 50000 лісових пожеж на рік. Вулканічні виверження спричиняють від 2 до 10 % від загальної кількості лісових пожеж. Шведські вчені, після вивчення пралісів у заповіднику Муддус (шведська Лапландія), зробили висновок, що природні соснові ліси в межах бореальної зони існують завдяки лісовим пожежам. В цих незайманих людиною лісах сосни чітко поділені на вікові групи. Вік найстаршого покоління сягає 410 – 430 років, молодшого – близько 280 років, наступного – 125 років і наймолодшого – 50 років. На основі аналізу річних кілець було встановлено, що така вікова диференціація деревостану пов'язана з пожежами, після кожної з яких виникало нове покоління сосни. Дослідження М. Хейнзельмана (1973) на півночі штату Міннесота виявили, що пожежі були основним фактором визначення складу і структури рослинності ще до поселення там людини протягом майже 10000 років. Дослідник також встановив періодичність появи пожеж протягом 400 років (1595 – 1972 рр.). Виявилося, що було п'ять періодів пожеж, які співпали з періодами посухи. Середня кількість років, необхідна для вигорання та відновлення нового покоління лісу становила близько 100 років. Тривалість природного обороту пожежі залежить від складу деревних порід – ліси з осики та берези регулярно знищуються через 50 років, а сосни смолистої і веймутової – від 150 до 350 років. Американські вчені виявили, що у горах С'єра-Невади за період з 1705 по 1873 роки частота виникнення природних пожеж на одній і тій же ділянці мішаного хвойного лісу з секвоєю гігантською становила 9 років. Пожежі впливають на хід сукцесій не тільки в лісових фітоценозах. Відомі степові пожежі, які знищують існуючі угруповання. Поширення високозлакових прерій у межах лісової зони Північної Америки також пояснюється пожежам, які знищували кущову та деревну рослинність.
Таким чином, фітоценози – це системи, які постійно розвиваються шляхом зміни одного рослинного угруповання іншим. Причини таких змін дуже різноманітні, а наслідок – максимальне пристосування рослин до абіотичних та біотичних умов навколишнього середовища.
Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ“ на сторінці 7. Приємного читання.
