• відкритий фітоценоз;
• закритий невідпрацьований фітоценоз;
• відпрацьований фітоценоз.
Подібний ряд стадій утворює сукцесійний ряд, у якому на кожному етапі створюються екологічні умови для переходу до іншого. Кожна з стадій сукцесійного ряду триває певний (різний за тривалістю) проміжок часу, але найбільшою тривалістю існування характеризується кінцева стадія. Скажімо, ковиловий степ або діброви можуть існувати сотнями років. Взагалі, поява корінних біогеоценозів у живому покриві планети – це результат проходження рослинністю ряду сукцесійних стадій.
Класичним прикладом формування стійкого біогеоценозу шляхом послідовної зміни стадій є утворення торфового болота при заростанні озера або утворення ялинового лісу на закинутих землях на півночі Росії. В останньому випадку спочатку формується трав'янисті або дрібнолистяні біогеоценози (березняки, осичники), які є проміжними стадіями на шляху утворення корінних – ялинників. Корінні фітоценози мають значну стійкість, що пояснюється їх значним впливом на живу та неживу природу, тривалістю їх життя, наявністю можливостей вегетативного та насіннєвого відновлення, створення умов, які унеможливлюють проникнення в угруповання інших конкурентоздатних видів.
Корінні біогеоценози в ході сукцесії набувають рис певної збалансованості в обміні речовин і перетворенні енергії між живими організмами і середовищем, стабілізують видовий склад, що забезпечує їм досить довге існування. Але, корінні біогеоценози поступово також змінюються в результаті незворотних змін, що відбуваються в середовищі під впливом компонентів угруповання. Крім того, в біогеоценозі, не зважаючи на його збалансованість, з часом відбуваються певні зміни, які спричиняють мікроеволюцію видів, нагромаджуються продукти розпаду, шкідливі для самого угруповання. В поступовому формуванні фітоценозу і його заміні іншим основну роль грають внутрішні особливості угруповання. В процесі свого розвитку фітоценоз активно впливає на середовище, а завдяки зміні середовища змінюється сам. Внаслідок зміни фітосередовища зростає кількість одних видів і зменшується (до повного зникнення) кількість інших. Все це знайшло відображення в теорії континууму рослинності.
Континуум рослинності – це безперервність рослинного покриву, що проявляється в поступовому переході від одного рослинною угруповання до іншого при їх сусідстві (просторовий континуум) та при зміні одного угруповання іншим у часі (часовий континуум).
Порушений рослинний покрив відновлюється досить швидко, а зміна цілісного покриву відбувається повільно. Фітоценози змінюють один одного протягом тисяч, десятків і сотень тисяч років. Прикладом може бути заростання прісноводних водойм. Це може відбуватися з дна водойми (рис. 13.2) чи з поверхні (рис. 13.3). Незалежно від способу заростання, екологічні умови змінюються кардинально, що призводить до поступової зміни рослинності. В першому випадку зміни рослинності можна відстежити за складом торфу, а у другому – безпосередньо за видовим складом рослин.
Прискоренню зміни фітоценозів сприяють деякі кліматичні фактори, ерозійна діяльність вітру, води тощо. Саме під дією цих факторів настають умови, при яких угруповання не повністю відповідає навколишньому середовищу, рівновага між середовищем і угрупованням поступово зникає, а взаємовідносини в рослинному покриві набувають напруженості – частина видів пригнічується і витісняється іншими, які прийшли з сусіднього угруповання. Все це призводить до зміни угруповання, до утворення нового сукцесійного ряду, до переходу до нового корінного біогеоценозу. Такі сукцесійні ряди можуть повторюватися на одній площі багато разів. Вони можуть спричинятися внутрішніми факторами, властивими даному угрупованню. Це ендогенні зміни. Але частіше причинами змін рослинного покриву є екзогенні чинники – пожежа, масовий напад шкідників, випасання худоби, вирубання лісу, виверження вулкану, лавини та багато інших. Незалежно від природи чинників, які ініціюють сукцесії, кінцевою стадією сукцесій буде утворення корінного клімаксного угруповання (рис. 13. 4).
Рис. 13.2. Схема будови болота, утвореного шляхом заростання озера з дна
(за В. М. Сукачовим)
| 1 | - прісноводний мергель; | 8 | - соково-вербовий торф; |
| 2 | - сапропеліт; | 9 | - лісовий торф; |
| 3 | - сапропелевий торф; | 10 | - гіпсовий торф; |
| 4 | - очеретовий торф; | 11 | - шейхцерієво-сфагновий торф; |
| 5 | - комишовий торф; | 12 | - сфагновий торф з пеньками сосни; |
| 6 | - хвощовий торф; | 13 | - відкладення мочажини на сфагновому торфі. |
| 7 | - осоковий торф; |
Рис. 13.3. Схема заростання озера з берега
(за Г. К Пепиювою)
Примітка:
Серед перших рослин – вовче тіло болотне, бобівник трилистий, образки болотні, далі осоки, пухівка, сфагнум, глечики, рдесники, кушир.
Рис. 13.4. Загальна схема сукцесії сибірського темно-шпилькового лісу (ялицево-кедрової тайги) після нищівної лісової пожежі
(за Ф. Е. Реймерсом, 1980)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ“ на сторінці 5. Приємного читання.
