Розділ 40

— Це співачка-хвалителька. Знаменита особа тут, на півночі, — пояснив Петрос. — Якщо ви їй заплатите, вона проспіває щось приємне про вас.

Барабанщик вистукував ритм і ходив залою. Беручи гроші в якого-небудь відвідувача, він дізнавався від нього деякі особисті подробиці, а потім повертався на сцену й пошепки переповідав їх сліпій виконавиці. І вона, не вибиваючись із ритму, співала про чоловіка, якого треба було похвалити. Слухаючи спів, його друзі часто сміялися та схвально ляскали долонями по столу.

Виступ тривав уже годину. Незабаром музики взяли невеличку перерву, і барабанщик підійшов до Петроса.

— Не бажаєте, щоб ми поспівали для вас і ваших друзів?

— У цьому немає потреби.

— Ні, постривайте, — сказала Майя, коли барабанщик уже збирався піти. Будучи Арлекіном, вона вела потаємне життя під цілою низкою фальшивих імен. Якщо їй судилося померти, то після неї не залишиться жодного сліду, жодного матеріального свідчення її існування.

— Мене звати Майя, — сказала вона барабанщикові й передала йому пачку ефіопських грошей. — Нехай ваша колежанка для мене заспіває.

Барабанщик щось прошепотів на вухо сліпій співачці, а потім повернувся до їхнього столика.

— Мені дуже шкода. Вибачте, будь ласка, але вона хоче з вами поговорити.

Поки відвідувачі замовляли випити, а ресторанні дівчата придивлялися до самотніх чоловіків, Майя вийшла на сцену й сіла біля співачки на складаний стілець. Барабанщик нахилився до жінок і перекладав, а співачка тицяла великим пальцем у Майїну талію, наче міряючи пульс.

— Ви одружені? — спитала вона.

— Ні.

— А де ваш коханий?

— Я розшукую його.

— Це важка справа?

— Так. Дуже важка.

— Знаю. Я це відчуваю. Вам доведеться перетинати чорну річку. — Співачка торкнулася Майїних вух, губ і повік. — Нехай святі захищають вас від побаченого, відчутого на смак та почутого.

Майя повернулася до столика, а жінка почала співати без мікрофона. Здивований скрипаль поспішив на сцену зі своїм масінко. Пісня, присвячена Майї відрізнялася від тих, які звучали раніше. Слова вийшли проникливі й сумні. Дівчата припинили хихотіти, а чоловіки відставили свої кухлі з пивом. Навіть офіціанти зупинилися посеред кімнати, стискаючи в руках гроші.

Раптом пісня стихла так само несподівано, як і почалася. І все стало таким, як і раніш. Очі Петроса блищали від сліз, і він відвернувся, щоб Майя їх не бачила. Поклавши гроші на стіл, він сказав хрипким голосом:

— Ходімо. Вже час забиратися звідси.