Розділ 25

Зайшовши в комору, Віккі підняла ляду. Вона майже не сумнівалася, що Метью Корріґан відчував наближення небезпеки. Може, Світло повернеться до його тіла, і коли вона ввійде до підвалу, він уже сидітиме на своєму ложі. Але, спустившись сходами, вона побачила, що Мандрівник лежить нерухомо під мусліновим покривалом.

Віккі швидко піднялася нагору, засунула ляду й накинула на неї шмат пластикової плівки. Потім поклала на неї електрогенератор і розкидала довкола кілька інструментів, наче хтось намагався його відремонтувати. «Господи, захисти раба свого Метью, — молилася вона. — Благаю тебе, захисти його від смерті».

Це було все, що вона могла зробити. Настав час рушити до печери, де сховалася решта. Але коли Віккі вийшла з комори, то побачила на верхній терасі світло прожекторів і темні силуети найманців Табула на тлі зоряного неба. Вона потихеньку повернулася до комори й замкнула двері на міцний металевий засув. Віккі сказала Майї, що захищатиме Мандрівника. Це була обіцянка. Моральний обов’язок. І коли вона присунула до дубових дверей важкий контейнер, арлекінське значення слова «обов’язок» просякнуло її свідомість із непереборною силою.

Більше сотні років тому Арлекіна на ім’я Лев Храму впіймали, жорстко катували та спалили разом із Пророком, Айзеком Т. Джонсом. Віккі та невеликий гурт парафіян їхньої церкви вірили, що цю офіру так і не було належним чином віддячено. Неспроста Бог увів Майю та Ґабріела в її життя. Не так просто вона опинилася на цьому острові як захисниця Мандрівника. «Борг не сплачено, — подумала Віккі. — Я тут для того, щоб сплатити його».

Три вуликоподібні хатини були порожніми, але четверта виявилася замкненою, і найманці ніяк не могли виламати двері. Перш аніж летіти на острів, Бун перерив усю наявну інформацію й довідався, що будівлі на ньому мали грубі кам’яні мури. Ця обставина унеможливлювала використання інфрачервоного проміння, тому люди Буна привезли з собою переносну РЛС, яка працювала по принципу відбитого сигналу.

Коли два гелікоптери приземлилися на острові, найманці вискочили з нього з нестримним бажанням убивати й руйнувати. Але тепер їхня агресія послабшала. Озброєні найманці стиха перемовлялись і нишпорили ліхтариками по скелястому ландшафту. Двоє з них принесли з гелікоптера все потрібне устаткування. Один компонент радіолокатора був схожий на телескоп-рефрактор, установлений на тринозі. Він пронизував об’єкт рентгенівськими променями, а параболічний диск уловлював відображені фотони.

Рентгенівські пристрої в лікарнях працюють за таким принципом: об’єкти високої щільності вбирають у себе більше рентгенівських променів, аніж об’єкти низької щільності. А локатор відображеного сигналу працював завдяки тому, що в різних матеріалах фотони рухаються по-різному. Речовини з вищим атомним номером — наприклад, людська плоть — створювали зображення, відмінне від, скажімо, пластику чи сталі. Громадяни, що жили під владою Великої машини, навіть не здогадувалися, що подібні РЛС було потайки встановлено в усіх великих аеропортах і їхня обслуга зазирала під одяг пасажирів.

З каплиці вийшов Майкл Корріґан у супроводі двох найманців. На ньому була спортивна куртка та кросівки, наче він зібрався на острів для легенької пробіжки.

— Буне, в каплиці нікого немає. А чи є хто в цьому будинку? — сказав він.

— Зараз дізнаємось. — Бун підключив переносний комп’ютер до ресивера РЛС і всівся на невеликий валун. Майкл і решта стали позаду. Через кілька секунд на екрані з’явилося сіро-біле зображення. Якась жінка в коморі підтягувала до дверей ящики. «Вона не клариссинка, — подумав Бун. — Інакше РЛС спромоглася б показати довге чернече вбрання».

— Ось погляньте, — звернувся Бун до Майкла. — У цьому будинку сховалася якась жінка. Наразі вона намагається заблокувати двері.

Майкл розлютився.

— А де ж мій батько? Ви сказали, що на цьому острові перебуває або Ґабріел, або мій батько!

— Саме таку інформацію я дістав, — відповів Бун і покрутив пристрій, щоб оглянути інтер’єр хатини під різними кутами. — Мабуть, це Майя, Арлекін, яка охороняла твого брата в Нью-Йорку і яка...

— Я знаю, хто вона така, — перервав його Майкл. — Не забувайте, що я бачив її тієї ночі, коли вона напала на комп’ютерний центр.

— Може, нам удасться захопити її й допитати.

— Ця жінка вбиватиме ваших людей, а потім уб’є сама себе, якщо ми не виженемо її з будинку. Накажіть містерові Гаркнесу привести мутантів.

Бун насилу приховав своє роздратування.

— Наразі в цьому немає доконечної потреби.

— Буне, тут я вирішую, в чому є потреба, а в чому — ні. Перед тим, як ми з місіс Брюстер ухвалили здійснити цю операцію, я переглянув інформацію про цей острів. Тутешні стародавні споруди мають навдивовижу міцні стіни. Саме тому я й вирішив залучити до цієї операції містера Гаркнеса.