Розділ 25

— Це було зовсім не важко. Мені дуже кортіло промовити ті слова — понад усе на світі. — Майя підійшла до свічки і втупилася в полум’я. — Я дала Ґабріелові обіцянку й маю намір дотримати її.

— Ти про що?

— Я поїду до Лондона та знайду Ґабріела. Ніхто не зможе захистити його краще, ніж я.

— А як же Благословенна Мати?

— Вона напала на мене в каплиці, щоб поставити на місце. Але їй більше не вдасться мене залякати. — Гнівно блиснувши очима, Майя знову заходила по кімнаті. — Я дам відсіч і їй, і Липі, і будь-кому, хто спробує розлучити мене з Ґабріелом. Ще з дитинства мною керували різні Арлекіни, але ті дні пішли в непам’ять.

«Благословенна Мати вб’є тебе», — подумала Віккі, але промовчала. Обличчя Майї світилося злостивою рішучістю.

— Якщо ця обіцянка є для тебе такою важливою, тоді їдь до Лондона. За Метью Корріґана не хвилюйся. Якщо він повернеться в цей світ, поруч із ним буду я.

— Але я хвилююся через мої обов’язки тут. Я ж погодилась лишитися й захищати Метью Корріґана.

— На острові безпечно, — відповіла Віккі. — Це визнала навіть Благословенна Мати. Вона пробула тут майже півроку й не бачила навіть орнітолога.

— А раптом щось трапиться?

— Тоді цією проблемою займуся я. Я така, як і ти, Майє. Я вже не маленька дівчинка.

Майя зупинилась і злегка посміхнулася.

— Так. Ти теж змінилася.

— Фоулі прибуде завтра вранці з припасами та зможе забрати тебе на велику землю. Але як ти знайдеш Ґабріела в Лондоні?

— Він, напевне, спробує зв’язатися з Вільними Рисаками. Колись я вже була з ним у їхньому будинку на південному березі, тож я піду туди знову й поговорю з друзями Ґабріела.

— Забери гроші в моєму рюкзаку. На острові вони нам не потрібні.

— Майє... — почувся тоненький голосок, і Віккі з подивом побачила на сходах Еліс Чен. Відтоді як вона ввійшла в їхнє життя, дівчинка заговорила вперше. Її рот беззвучно ворушився, наче вона ніяк не йняла віри, що з нього можуть виходити звуки. Потім вона заговорила знову.

— Майє, будь ласка, не їдь. Мені тут так добре з тобою.

Спочатку на обличчі Майї з’явилася звично-сувора маска Арлекіна, але потім невблаганна лінія її рота пом’якшала, і вона дозволила собі відчути щось відмінне від роздратування. Віккі не раз бачила, як Майя поводилася хоробро, але найхоробріший учинок вона зробила зараз, підійшовши до дівчинки й обійнявши її.

Один з англійських найманців, що прилетіли до Ірландії разом з Буном, розчинив дверцята вантажного відсіку гелікоптера. Сам Бун сидів на сталевій лаві й працював на переносному комп’ютері.