Розділ 16

— Еліс тут не залишиться. Вона піде зі мною.

— Це неможливо, Майє. Бо так вирішив я.

Правиця Липи торкнулася футляра з мечем і опустилася. З усіх присутніх у кімнаті тільки Майя зрозуміла цей жест. Арлекіни ніколи не вдавалися до порожніх погроз. Це означало, що коли завершиться бій, Липа спробує прикінчити її.

— Думаєш, я злякалася? — сказала Майя. — Я ж Шипова дочка. Проклята плоттю, врятована кров’ю.

— Що тут, у біса, відбувається? — озвався містер Стілвел.

— Угамуйся, — відказав йому Липа.

— Я не збираюся вгамовуватись! Ми щойно домовилися про штуку фунтів щомісячно! І хоча письмової угоди ми не укладали, я — англієць і знаю свої права!

Липа без попередження перетнув кімнату, вхопив Стілвела за горлянку й став душити. Місіс Стілвел не кинулась на допомогу своєму чоловіку. Вона просто стояла, хапаючи ротом повітря.

— Заспокойтеся, дорогенькі, заспокойтеся...

— Інколи я дозволяю таким покидькам, як ти, розмовляти зі мною, — сказав Липа. — Але зараз я позбавляю тебе цього права, зрозуміло? Ану покажи, що тобі зрозуміло!

Обличчя Стілвела почервоніло як буряк. Очі здавалося ось-ось вилізуть з орбіт. Нарешті він спромігся злегка кивнути. Липа відпустив його, і старий пияк звалився на підлогу.

— Ти знаєш про наш обов’язок, — звернувся Липа до Майї. — Ти не зможеш його виконувати, поки з тобою буде це дівча.

— Еліс урятувала мене, коли ми були в Нью-Йорку. Нам загрожувала смертельна небезпека, і вона важила своїм життям, принісши мені окуляри з приладом нічного бачення. Тому я маю борґ і перед нею також.

Тіло Липи напружилось, але обличчя лишалося незворушним. Його пальці вдруге торкнулися футляра з мечем. А за його спиною німий телевізор показував щасливих дітлахів, що наминали вівсянку.

— Я наглядатиму за Еліс, — сказала Віккі. — Обіцяю. Я зроблю все, щоб...

Липа видобув з кишені плаща гаманець, витягнув з нього кілька купюр по п’ятдесят фунтів і кинув їх на підлогу, наче якесь сміття.

— Ви ще не знаєте, що таке біль, справжній біль, — звернувся він до Стілвелів. — Кому-небудь прохопитеся — неодмінно дізнаєтесь.

— Так, сер, — забелькотіла місіс Стілвел. — Ми все втямили, сер.

Сягнистим кроком Липа вийшов з кімнати. Коли за ним рушили інші, Стілвели поставали навколішки й похапцем почали збирати гроші з підлоги.