Розділ 16

Тваринна інтуїція підказувала їй, що ці двоє Арлекінів були небезпечними. Її обличчя почервоніло, і вона час від часу знервовано поглядала на руки Липи — великі, з набитими та подряпаними кісточками пальців.

У проході показалася тінь, а потім до кімнати ввійшов літній чоловік із цигаркою в руках. Він мав спите обличчя з обвислими щоками. На ньому були потерті штани та брудний пуловер.

— Новенька? — спитав він, глянувши на Еліс.

— Знайомтеся, мій чоловік, містер Стілвел...

— Отож маємо двох блеків, двох білих, і двох напівкровок — Ахмеда з Джеральдом. Китайців у нас іще не було. Вона перша. — І містер Стілвел хрипко захихотів. — Прямо якась Організація Об’єднаних Націй!

— Як тебе звати? — спитала в Еліс місіс Стілвел.

Еліс напружено сиділа на краєчку канапи, зіпершись ступнями на килим. Майя стала ближче до дверей — на випадок, коли дівчинка здумає тікати.

— Вона що — глуха? Чи розумово відстала? — спитав містер Стілвел.

— А може, вона тільки по-китайськи розуміє? — схилилася над дівчинкою місіс Стілвел. — Ти говориш англійською? Тут — твоя нова домівка.

— Еліс не розмовляє взагалі, — пояснила Віккі. — Вона потребує особливого ставлення й допомоги.

— Ми не надаємо спеціальної допомоги, дорогенькі мої. Ми їх просто годуємо й напуваємо.

— Вам запропонували п’ятсот фунтів на місяць, — утрутився Липа. — Якщо ви візьмете її негайно, то я збільшу платню до тисячі. Через три місяці містер Сінгх проконтролює ситуацію. Якщо будуть якісь проблеми, ми заберемо її.

Стілвели перезирнулись і закивали головами.

— Тисяча фунтів — це добре, — сказав містер Стілвел. — Я вже не можу працювати через свою кляту спину...

Еліс зіскочила з канапи та прожогом кинулась до дверей. Але, замість вискочити з будинку, вона обхопила руками Майю. Віккі заплакала.

— Не робіть цього, — пошепки сказала вона Майї. — Не треба.

Майя відчула, як до неї міцно притиснулося маленьке дитяче тільце. Ще ніхто й ніколи до неї так не притискався. Урятуйте мене.

— Відпусти мене, Еліс, — сказала Арлекін навмисне суворим голосом. — Зараз же відпусти!

Дівчинка зітхнула й відступила від неї. Незрозуміло чому, але цей вияв покори ще дужче ускладнив справу. Якби Еліс спробувала втекти з будинку, то Майя заламала б їй руку й кинула на підлогу. Але дівчинка скорилася — так само, як Майя підкорялася своєму батькові всі ці минулі роки. Раптом спогади ввірвалися в Майїні думки, і вона ледь не втратила самовладання: жорстокі ляпаси та грубі покрики, зрада в метро, коли Шип підставив її, змусивши битися з трьома дорослими чоловіками. Арлекіни захищали не тільки Мандрівників, а й свою бундючну пиху.

Не зважаючи на решту присутніх, Майя подивилася Липі просто в очі.