Розділ 9

Лазерні промені знайшли світильник, і знову почалася стрілянина. Еліс викотилася з-під рури й уп’ялась очима в труп, що лежав біля дверей.

— Назад, — вигукнула Майя.

Але дівчинка підхопилась і, підбігши до дверей, скрутилася калачиком біля мертвого найманця. Намагаючись не привертати до себе уваги, вона простягла руку й відчепила якийсь пристрій, що висів у бороданя на ремені. Коли Еліс, нагнувшись, побігла назад, Майя побачила в руках у неї окуляри нічного бачення зі штрипкою-кріпленням та невеличку акумуляторну батарейку з долоню завбільшки. Кинувши окуляри та батарейку Майї, дівчинка повернулася до своєї схованки за рурою.

Ще одна куля влучила у світильник — і кімнату поглинула темрява. Виникло таке відчуття, що вони перебували в порожнині десь глибоко-глибоко під землею. Майя насунула на очі інфрачервоні окуляри. Потім натиснула на кнопку — і темрява в кімнаті перетворилася на різні відтінки зеленого кольору. Усе, що було теплим — парові рури, манометри, шкіра її лівої руки, — вилискувало яскравою смарагдовою барвою, наче випромінюючи радіоактивні хвилі, тимчасом як бетонна підлога та стіни були блідо-зелені, ніби молоде листя. Обережно визирнувши через край парової рури, Майя побачила яскраво-зелену пляму, що ставала дедалі яскравішою — то хтось наближався з тунелю до розчинених дверей кімнати. Зелена пляма гойднулась, і в одвірку показався найманець в окулярах. Тримаючи в руках обріз, він обережно переступив через труп бороданя.

Майя заховалась за руру та притислася спиною до теплого металу. Рухи найманця по кімнаті було неможливо передбачити, тому вона могла планувати лише загальний напрямок свого нападу. Майя відчула, що вся її енергія неначе перетікає крізь плечі в руки, якими вона тримала револьвер. Вона втягнула в себе повітря, затримала дихання й вийшла з-за рури. У кімнаті з’явився ще один найманець із автоматом в руках. Майя вистрелила йому в груди. Блискавичний спалах зеленого світла — і автоматник повалився назад. Не встиг він гепнутися горілиць на підлогу, як Майя крутнулась і встрелила найманця з обрізом. У кімнаті стало тихо. Запах бездимного пороху змішався із запахом цвілі. Парові рури світилися зеленим.

Запхнувши окуляри в сумку, Майя знайшла Еліс і вхопила її за руку.

— Лізь угору, — прошепотіла вона. — Давай-но!

Вони прудко видряпалися по драбині, пролізли крізь прогалину між трубою та стіною й опинилися якраз під відкритим отвором люка. На кілька секунд Майя замислилась і вирішила: виходити до колій надто небезпечно. Не відпускаючи руки Еліс, вона потягла її за собою по тунелю, що вів геть від станції.