Розділ 9

— Це було сплановано. Табула не хотіли вчиняти напад на наш будинок у китайському кварталі. Надто людно, та й поліції багато. Але тут, у підземці, вони можуть витворяти все, що завгодно.

Зі стелі зірвалася крапля води, впала на парову руру й зашипіла. Ґабріел нахилився до Наза та став пильно вдивлятися в його обличчя.

— Ти що, працюєш на Табула, Назе?

— Ні, Їй-Богу, ні. Я просто хотів грошей підзаробити.

— А може, вони вистежили нас в інший спосіб? — висловила свою гадку Віккі. — Пам’ятаєте, як було в Лос-Анджелесі? Вони вмонтували давач у мій черевик.

Давач-індикатор являв собою маленький радіопередавач, що позначав місцезнаходження об’єкта. Майя з пересторогою ставилася до будь-яких предметів, що їх приносили на мансарду впродовж кількох останніх місяців. З ретельністю допитливого митника перевірила вона всі меблі й увесь одяг. Коли вона подумала про ніж, її охопило відчуття сумніву та непевності — це було б те саме, якби в її тіло проник якийсь злий привид. Залишався один предмет, який вони не перевірила, предмет, що його кинули на її шляху Табула. Він був як золоте яблуко — таке невідпорно-спокусливе, що Табула не сумнівалися: вона неодмінно його вхопить.

Майя відступила від Наза, засунула меч у піхви й витягла з сумочки керамічний пістолет. Їй пригадалася сутичка з Ароновим, і вона проаналізувала кожну її мить. Чому напасники не вбили її відразу, щойно вона сіла в таксі? «Тому, що так було задумано», — відповіла Майя сама собі. Тому, що Табула знали: вона конче виведе їх на Ґабріела.

Усі мовчали, коли вона перевіряла керамічний пістолет. Ствол та затвор були недосить грубими, щоб умістити в себе давач-індикатор, але для цього прекрасно підходило руків’я. Затиснувши його у вузьку щілину між рурами, Майя вхопилася за ствол як за важіль і сильно натиснула вниз. Руків’я лунко тріснуло й розломилося. Сіро-перламутрова намистина-давач впала на підлогу. Коли жінка взяла її в руку, вона була тепла — як жарина з вогнища.

— Що це, в біса, таке? — спитав Наз. — Що це за фігня?

— За допомогою оцієї «фігні» Табула відстежували наші переміщення в підземці, — відповів йому Голліс. — Це — радіопередавач, а в них — приймач.

Поклавши давач на вузький бетонний виступ, Майя хряснула його руків’ям револьвера. Їй здалося, що поруч стоїть батько й дивиться на неї з презирством. Якби він вишпетив її за таку необачність, то, мабуть, німецькою — так звучало б грубіше й дошкульніше. Коли Майя була ще дівчинкою, її батько намагався навчити її дивитися на світ по-арлекінськи, тобто з постійною підозрілістю й обережністю, бути завжди напоготові. А вона опиралася. А тепер через її бездумне відрухове бажання заволодіти цією зброєю загинула Софія, а Ґабріела заманили в пастку.

Майя озирнулася, шукаючи виходу. З кімнати можна було вибратися лише по службовій драбині, яка розміщувалася паралельно вертикальній рурі та кріпилася до стіни. Рура проходила крізь отвір у стелі, і між ними було задосить місця, щоб протиснутися.

— Підіймайтеся драбиною на горішній поверх, — наказала Майя супутникам. — Будемо вибиратися з підземки через станцію.

Наз швидко видерся по драбині нагору та проліз крізь отвір. За ним рушив Ґабріел, а потім — Голліс та Віккі. Відтоді як вони покинули горище в Чайна-тауні, Еліс Чен завжди була попереду — так їй, бідолашній, кортіло якомога швидше втекти від Табула. Але цього разу вона повелася по-іншому. Піднявшись драбиною, вона зупинилася, вагаючись. Майя бачила, що дівчинка намагається визначити найкращий спосіб захиститися.

— Хутчіш, — сказала їй Майя. — Ти мусиш іти слідом за ними.

Майя почула, як щось гепнуло: то хтось захряснув двері до тунелю. Ті, хто щойно вбив Софію, ось-ось з’являться тут. Еліс ковзнула вниз по драбині й заховалася під однією з парових рур. Майя зрозуміла, що виганяти її звідти немає сенсу: дівчинка залишатиметься в схованці, доки Табула не підуть.

Стоячи посеред службової кімнати, Майя з безжально чіткою ясністю Арлекіна проаналізувала свої можливі подальші кроки. Табула рухалися швидко й, можливо, не очікували на контратаку. Поки що Майя була Ґабріелові поганим охоронцем, але зараз настав слушний момент виправити цю помилку. Арлекін прирікає себе своїми діями, але спокутує себе самопожертвою.

Майя зняла свій рюкзак і кинула його на підлогу. Ухопившись за манометри, вона видерлася на парову руру, а потім — вище, ще на одну. Вона опинилась на висоті п’ятнадцять футів над підлогою, якраз напроти входу в кімнату. Гаряче вологе повітря утруднювало дихання. З тунелю долинув слабкий шум. Майя витягла револьвер з кобури та стала чекати. Ноги її тремтіли від напруги. По обличчю котилися рясні краплини поту.

Двері рвучко розчинились, і на порозі з’явився вайлуватий бородань із пістолетом, під стволом якого було прилаштовано лазерний приціл. Швидко окинувши поглядом кімнату, він зробив кілька кроків уперед. Цієї миті Майя зістрибнула додолу й вистрелила. Куля влучила найманцю в горлянку, і він гепнувся навзнак.

Не встоявши, Майя впала на підлогу, але перекинулася вперед і скочила на ноги. Труп найманця перегородив вхід, і двері неможливо було зачинити. У коридорі спалахнули червоні лазерні промені, і вона кинулася геть, шукаючи прихистку. Від стіни зрикошетила куля, поцілила в один з манометрів, і з нього приснув струмінь пари. Майя хутко пригнулася, не знаючи, де сховатися, але тут звідкись висунулася рука Еліс і помахала їй.