РОЗДІЛ 46

— Це може бути важко для когось з вашим… вихованням, скажемо так. Ви будете в компанії синів і дочок купців, дворян і багатих домів з усієї Алери. Багато хто з них сильні заклинателі. Це може завдати вам безліч проблем.

— Мені все одно, — похнюпився Таві. — Мене це не хвилює, сір. Я зможу впоратися з собою.

Гай оцінював його якусь мить, потім кивнув.

— Я вірю, що зможеш. Тоді, якщо ти згоден, це буде зроблено. Я надам тобі патронат на відвідування Академії, і там тобі допоможуть вибрати свої галузі навчання. Ви будете в Академії Таві Патронасом Гаєм. Їдьте у столицю. В академію. Подивимося, що ви можете зробити з вашого життя, якщо дати вам шанс, хмм?

Голова Таві опустилася, і він відчув, що його очі залили сльози. Він закліпав ними багато разів, намагаючись їх приховати.

— Сір. Сір, ви не знаєте, що це для мене означає. Дякую.

Гай посміхнувся, і шкіра в куточках його очей зморщилася.

— Відпочивай, втім. Завтра буде церемонія, офіційна. Але, будь ласка, пам'ятай, що у тебе є моя вдячність, молода людино. І моя повага.

— Дякую, сір.

Гай підвівся і нахилив голову.

— Дякую, курсанте. Побачимось завтра.

Він вийшов з кімнати, залишивши Таві у запамороченні. Хлопець ліг на подушку, дивлячись у стелю, з стукаючим серцем. Столиця. Академія. Все, чого він прагнув. Він почав плакати і сміятися одночасно, і міцно обійняв себе, ніби боявся, що його розірве від переповнюючих серце почуттів.

Перший лорд Алери сказав йому спасибі. І що хоче бачити його завтра.

Через деякий час Таві заспокоївся, роздумуючи над тим, що було сказано йому того дня.

— Ні, - пробурмотів він. — Потрібно спершу зробити те, що можна зробити. Потрібно закінчити те, що почав.