РОЗДІЛ 46

— Так, — погодилася вона. — Але подивися на це таким чином. Ми врятували Долину і хто знає скільки стедгольдів за її межами. Ти тепер герой.

Таві закліпав.

— Ух… Справді?

Амара кивнула, її вираз був серйозним. — Я вчора передала мою доповідь. Сам Перший Лорд прилетить завтра, щоб представити кількох людей до нагороди за мужність.

Таві похитав головою.

— Я не дуже сміливий. І не відчуваю себе героєм.

Очі Амари лукаво зблиснули.

— Можливо, відчуєш пізніше.

Ісана швидко увійшла в кімнату, на її сукні був білий фартух, а в руках вона тримала свіжий одяг.

— Таві, - сказала вона строгим тоном. — Повернися у ліжко, зараз же.

Таві послухався і пірнув під одіяло.

Ісана нахмурилася до Бернарда.

— І ти теж лягай. Бернард, я казала тобі, щоб хлопчик залишався в ліжку.

Він усміхнувся і хрипко відповів.

— Авжеж.

Ісана підійшла до брата і доторкнулася до його скроні:

— Хмм. Ну, ти ж не збираєшся влаштовувати тут хаосу. Піднімай свої ліниві кістки з ліжка і йди обідати.

Бернард усміхнувся і нахилився вперед, поцілувавши Ісану у чоло.

— Потрібно слухатись, коли наказує водяна відьма.

— Ага! Амара, ти добре себе почуваєш? Немає лихоманки, нудоти?