РОЗДІЛ 38

Інженер ковтнув, а потім схилив голову у поклоні.

— Як скажете, графиня. — А тоді повернувся і заспішив.

Амара повернулася до Ісани, вираз обличчя стрункої дівчини був тихий і спокійний. Але коли вона подивилася мимо Ісани на водяну чаклунку, яка куталась у ковдру, її лице змінилося, і, тихо прошипівши прокляття, вона потягнулася до свого меча.

— Почекай, — сказала Ісана, зробивши крок і поклавши руку на пальці Амари. — Не треба.

— Але вона…

— Я знаю, хто вона, — сказала Ісана. — Зараз вона нікому не нашкодить. Вона врятувала моє життя, а работорговець наклав на неї нашийник послуху.

— Ви не можете їй довіряти, — наполягла Амара. — Вона повинна бути замкнена.

— Але…

— Вона найманець. Вбивця — Голос курсора зірвався на гнів. — За всіма правилами я повинна убити її прямо зараз.

— Я не дозволю цього, — сказала Ісана, піднявши підборіддя.

Амара тиснула далі.

— Я не впевнена, що зараз рішення приймаєте ви.

Тільки тоді високий темношкірий чоловік, парсіанин, у дорогих обладунках, забруднених димом і кров'ю, вклинився між ними.

— Графиня, — спокійно сказав він. — Орда майже біля стін. Я б хотів, щоб ви пішли зі мною. Можливо ви зможете побачити їх вождя.

Амара рішуче подивилася на Ісану і повернулася до лицаря.

— Ви думаєте, що його вбивство щось змінить, Піреліус?

Він посміхнувся, раптовим спалахом білих зубів.

— Шкоди від цього не буде. У будь-якому випадку краще переконатися, що ця тварюка понесла відповідальність, — він в'яло махнув рукою, — і не повернеться додому, щоб хвалитися скоєним.

Ісана відійшла від них на пару кроків, а потім спокійно обернулася і повела Одіану з собою.

— Ходімо, — прошепотіла вона на вухо жінці, хоча й знала, що Одіана не могла її почути. — Вони бояться і налякані. Тому не будуть поводитися з тобою справедливо. Давай знайдемо якесь місце, щоб вони нас не бачили, доки все не скінчиться.