РОЗДІЛ 38

Роут кивнув.

— Ми побачили пожежу на світанку, і Ворнер з людьми та його хлопці пішли подивитися. Він відправив їх, щоб попередити гарнізон Кальдерона та Риву. Двоє синів Ворнера були вбиті. Ми знайшли їх тіла десь за дві милі звідси. І нічого не знаємо про решту людей.

— О ні, - Ісана ледь дихала. — О, фурії, бідний Ворнер.

— Далі ще таке, вчора Фредерік працював у полі…

Фредерік кивнув.

— Біля великого каменя. Я не встиг витягнути його перед грозою, і не міг спати через це, тому одразу повернувся туди, господиня Ісана. І два чоловіки просто впали з неба.

— З неба? Повітряні Лицарі?

— Так, мем. Один з них був одітий у чорне, а інший був у риванських кольорах, мадам, і весь порізаний, тому я стукнув чорного по голові лопатою. — Його голос набув тривожного тону, ніби він не був упевнений, що зробив правильно.

— Цього не слід було робити?

— Все правильно, хлопче, — засміявся Роут. — Це був посланець з гарнізону, Ісана, яких відправили у Риву по підкріплення. Він сказав, що орда маратів уже в дорозі. І хтось хотів, щоб він не долетів до Риви. У нього влучили стрілою, і відправили за ним лицаря, щоб опустити на землю. Фредерік занадто жорстко обійшовся з нападником, і той ніяк не прийде до тями, щоб ми могли запитати, хто його послав.

Фредерік закивав головою.

Вози зупинилися, і Отто і Ворнер поспішили до них — кожен з них обняв Ісану, Отто з теплим співчуттям, Ворнер із жорсткою, тихою рішучістю.

— То ви прямуєте до гарнізону? — запитала їх Ісана.

Ворнер кивнув.

— Ми послали гінців до Риви через ліс — ті, хто спостерігає згори, не зможуть відслідкувати усіх. Але це займе більше часу, ніж по повітрю чи по дорозі, тому ми їдемо, щоб допомогти захисникам.

Ісана поглянулась на вози, на людей, що наповнювали їх.

— Великі фурії, Ворнер. Та тут половина власників стедгольдів.

— Навіть більше, — відповів Отто. Він потер руками і опустив їх. — Кожен, хто здатний або може робити щось корисне, Ісана.

— Ці люди не солдати, — запротестувала Ісана.

— Так, — тихо сказав Ворнер. — Але всі вони служили у свій час в Легіонах. Ісана, якщо гарнізон впаде, не залишиться нікого, хто зможе зупинити орду, і вона зробить те, що зробила з Олдгольдом, з кожним поселеннямм між ним і Ривою. Краще нам надати посильну допомогу, навіть якщо це не буде необхідним, ніж діяти навпаки.