РОЗДІЛ 32

— Ти це робив раніше?

Кетай кивнув.

— Двічі. Це не було випробування. Але я двічі ходив і повертаввся з Благословенням. Я був єдиним, хто повернувся.

Таві сковтнув.

— Ти боїшся, алеранець?

— А ти?

— Так, — сказав Кетай. — Боюся програти. Для мене все залежить від цієї ночі.

— Не розумію.

Кетай хмикнув.

— Коли я повернуся з Благословенням першим, це буде означати що я захистив честь мого родича перед Єдиним у випробуванні. Я стаю дорослим і зможу сам вибрати місце, де мені жити.

— Ти хочеш жити з Хашат, — сказав Таві.

Кетай моргнув і подивився на Таві.

— Так.

Таві вивчав іншого хлопчика.

— Ти… вона тобі подобається?

Кетай нахмурився, бліді брови зібралися разом.

— Ні. Але я хочу бути частиною її клану. Щоб бути вільним з її кланом. Не жити з Дрогою та його дурними гарпами. — Він скосив очі, щоб бути впевненим, що їх ніхто не почує, і довірився Таві, прошепотівши — вони смердять.

Таві підвів брови, але кивнув.

— Так… так. Я думаю, вони це роблять.

— Алеранець, — сказав Кетай. — Мій родич правий в одному. Ти маєш мужність. Буде честю зіткнутися з тобою під час поєдинку. Але я переможу тебе. Не думай, що це закінчиться по іншому, незважаючи на духів, яких ви можете покликати.