РОЗДІЛ 32

Дрога роздратовано загудів.

— Ви обидва знаєте правила. Той, хто перший принесе Благословення Ночі і вкладе його в мою руку, стане переможцем. — Він повернувся до Таві. — Алеранець. Благословення на вигляд як гриб. Він має плоску шляпку, струнку ніжку, і колір ночі. Він росте біля основи великого дерева, всередині ствола.

— Чорний гриб, — сказав Таві. — Велике дерево. Чудово, я зрозумів.

— Кетай, тобі відомі правила?

Другий хлопчик кивнув.

— Так, я чув.

Дрога повернувся до нього і поклав свої величезні руки на стрункі плечі хлопчика. Він повернув його обличчям до себе ледь ворухнувши плечима. — Тоді будь обережний. Твоя мати хотіла би, щоб ти був обережний.

Кетай задер підборіддя, хоча його очі волого блищали.

— Моя мати, — сказав він, — вже мала би у руках Благословення і тепер слухала би, що ви говорите.

Дрога раптово показав зуби.

— Так, — погодився він. Одна з його рук стиснула плече Кетая, і він відпустив хлопчика, щоб звернутися до Таві. — Ми опустимо вас і чекаємо до світанку. Як тільки ви починаєте, ніяких правил немає. Має значення лише результат. Ти ще можеш відмовитися від випробування зараз, якщо хочеш, хлопець з долини.

— І повернутися до твого табору що бути з'їденим?

Дрога кивнув.

— Так. На жаль.

Таві видав нервовий сміх.

— Так… Ну, я думаю, що спробую щастя в перегонах.

— Тоді ми починаємо. — Дрога повернувся до однієї купи снігу і змахнув його своїми величезними руками, відкриваючи велику бухту мотузки з матеріалу, якого Таві ще ніколи не бачив. Поруч з ним Хашат зробила те ж саме з другою купою.

Таві побачив, що Кетай став поруч з нею. Маратський хлопчик спостерігав за двома дорослими, які перевіряли мотузки на міцність по всій довжині.

— Це мотузка з Гадримів. Ви називаєте їх Льодовиками. Виготовлена з волосся їхніх самок. Вона не замерзає і не розривається.

Таві кивнув. І запитав: