РОЗДІЛ 32

— Небезпека, — промовив Кульгавий. — Небезпека, Таві. Кульгавий піде туди.

— Ні, - швидко сказав Таві. — Я говорив на хорто. Я той, хто повинен відповісти на виклик. — Він подивився на Дрогу. — Правильно?

Дрога повернувся назад до Таві, а потім подивився на Фода.

— Надто важкий, — сказав він.

Таві нахилив голову.

— Що?

— Надто важкий, — повторив Дрога. — Його вага зламає поверхню лісу. Віск. Він попередить Хранителів, як тільки зробить кілька кроків. Тільки наші щенята або маленькі жінки можуть ходити по Долині Тиші і вижити.

Таві сковтнув.

— Отже, — сказав він. — Тим більше це маю бути я.

Кульгавий нахмурився, але змовчав.

Повільні але великі кроки гарпа швидко перенесли їх до краю прірви. Там Таві побачив Хашат, що стояла поруч з великим блідим конем, вітер здував їхні білі гриви вбік, і маратська жінка з довгими ногами здавалася копією великого коня поруч з нею. Холодне зимове світло блищало на її прикрашеному бляшками з зображенням птахів мечовому поясі.

У стороні від неї, на краю прірви, біля пари засніжених каменів сидів Кетай, одітий в ту ж накидку, з худими плечима, розмахуючи ногами над прірвою. Вітер здував волосся з м'яких ліній його обличчя, і він, звуженими до щілин очима (через пролітаючий сніг), дивився на Восковий ліс.

Таві глянув на суперника, і його обличчя нахмурилося на мить, він згадав, як той зачепив його щоку ножем минулого ранку.

Дрога безмовно кивнув Хашат і гаркнув до гарпа. Великий звір фиркнув і зупинився, а потім влігся на землю. Дрога скинув з сідла мотузку і, тримаючись за неї однією рукою, спустився вниз. Таві послідував за ним, як і Фод.

— Дрога, — сказала Хашат, наближаючись до них і хмурячись. — Ви готові?

Дрога кивнув.

Хашат сказала:

— Звістка з Великого табору. Вовки виступили, коли я готувалася привезти Кетай сюди. Вони атакують зранку.

Таві тихо охнув і подивився на Фода. Раб здавався стурбованим, але його очі не змінили свого положення. Він оглядав Восковий ліс.

Дрога хмикнув.